За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Таємна кімната, прихована за іконостасом у церкві Успіння Пресвятої Богородиці в селі Гринівка на Івано-Франківщині, вміщувала до десяти людей. Приміщення могли використовувати для переховування, зокрема за часів повстанського руху, вважає настоятель храму Віктор Буянов. Точна дата побудови цієї церкви невідома. Ймовірно, вона вже існувала на початку 1700-х років. Цьогоріч храм відремонтували. Нині у його стінах зберігають ікони XIX століття й давні дерев’яні реліквії. А сам храм освітлюють свічки, адже у приміщення не провели електроенергію.
Більше про старовинну святиню — у матеріалі Суспільного.
Ховалися в храмі від ворожих набігів?
Перша архівна згадка про село Гринівка Старобогородчанської громади датується 1706 роком. Ймовірно, в цей час на пагорбі вже стояла дерев’яна церква, яка збереглася до наших днів, каже настоятель парафій сіл Гринівка і Лисівка Віктор Буянов. За його словами, храм під час ворожих набігів міг бути місцем оборони. Про це священнику розповідали старожили.
Дерев’яний храм XVIII століття, село Гринівка. Facebook/Ніна Хмелівська/Назар Вінтонюк
"Вона побудована на горбочку, а довкола були дрімучі ліси, тож церква могла бути не одразу помітною. Довкола неї — рів, де протікає струмочок, але, думаю, раніше це була річечка — ще один елемент неприступності. Під час біди де українці могли ховатися? У храмі. У молитві просили сили перемогти навалу, аби ворог відступив", — каже отець Віктор Буянов.
Настоятель парафій сіл Гринівка і Лисівка Віктор Буянов. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Священник служить у храмі 20 років. Чи перебудовували цю церкву, достеменно невідомо.
"Цього року ми робили реставрацію цього храму. В одній частині знайшли обгоріле дерево, що може свідчити про якусь пожежу. Ми його залишили, просто зверху заклали новим деревом", — каже отець.
Обгоріла деревина у притворі (вхідній частині) храму села Гринівка. Facebook/Ніна Хмелівська
Реставрація церкви ХVIII століття. Facebook/Ніна Хмелівська
Обгоріла частина, яку знайшли під час реставрації храму. Facebook/Ніна Хмелівська
Притвор (вхід до основної частини храму) стародавньої церкви у селі Гринівка. Facebook/Ніна Хмелівська
Майстри реставрують старовинну церкву у селі Гринівка. Facebook/Ніна Хмелівська
Таємна кімната за іконостасом
Церкву звели на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Про це свідчить розташування центральної ікони на іконостасі, каже Віктор Буянов. Нині храм належить до Української греко-католицької церкви.
На центральній іконі зображене Успіння Пресвятої Богородиці, село Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
"Мені здається, що вона була тут від початку існування церкви, адже ми бачимо пару до цієї центральної ікони — ікону для поклоніння, на якій теж зображене Успіння Пресвятої Богородиці. Зрештою за тьмяними кольорами ікон помітно, що вони — давні", — каже священник.
Священник знімає ікону, за якою розташована таємна кімната, село Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Вхід у таємну кімнату, село Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ
Ікона, за якою є таємна кімната. Суспільне Івано-Франківськ
Зі слів настоятеля храму, саме за іконостасом є прихована кімната. Щоб зайти у неї, потрібно пролізти в отвір за правою нижньою іконою.
"Я лазив туди. Там може поміститися до десяти людей. Звичайно, лежати вони не зможуть, хіба що по черзі. Є там і спеціальне безпечне місце для свічника. Припускаю, вона могла використовуватися за часів УПА", — каже отець Віктор.
Вигляд таємної кімнати зсередини, село Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Церква побудована у формі корабля, тому з вулиці не буде очевидним те, що у храмі може бути ще одна кімната, говорить священнослужитель.
Дерев'яне панікадилоВелика центральна люстра у храмі, призначена для освітлення. Назва походить від грецького слова πολυκάνδηλον (багатосвіччя) зі свічками
У церкві ніколи не було електрики, розповідає отець Віктор. Село електрифікували у 1960-х роках, але лінію до храму не тягнули. Основне джерело світла там — дерев’яне панікадило.
Дерев’яне панікадило (світильник) у храмі, село Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
"Воно зроблене спеціально для цієї церкви, й теж дуже давнє, повністю дерев’яне, лише для свічок. Ми й досі світимо лише ними, але правиться тут рідко: на свято Успіння та під час похоронів, бо церква розташована на давньому цвинтарі, який досі функціонує", — каже отець Віктор.
За словами священника, ймовірно, через цвинтар церкву й не закрили під час радянської окупації — її використовували для похоронних процесій.
Могили на давньому кладовищі біля церкви ХІХ століття, село Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Цвинтар поблизу церкви. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Хрест на старому цвинтарі поблизу церкви, село Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Настоятель Віктор Буянов говорить, що в храмі є багато дерев’яних реліквій. З його слів, вони виконані у західному стилі. Різьба та стан дерева свідчать, що їм понад сто років. Серед іншого, хрести, кивотУ богослужбовій практиці кивотом називають невеликий ковчег (дарохранительницю) на престолі, де зберігаються святі дари для причастя, різьблені ніжки від столика, а також образи, закріплені на дерев’яних кілочках.
Кивот у храмі в селі Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
"Можливо, вони не мають великої матеріальної цінності, але для нас ці речі мають величезну духовну вагу. Адже їх хтось офірувавЖертвував, і не одне покоління молилося перед цими хрестами та образами", — додає священник.
Хрест у церкві села Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Вигляд дерев’яної церкви зсередини. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
На передньому плані — дерев’яний хрест, виконаний у західному стилі. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Фігурка Пресвятої Богородиці у храмі в селі Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Патерицю-хоругву використовують під час богослужінь та хресних ходів для вшанування святих. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Образи XIX століття невідомих авторів
Отець Віктор Буянов каже, що у церкві є дві ікони, на яких вказані дати — 1872 та 1885 роки. На кожній із них зображені одразу кілька святих. Священник вважає, що їх перенесли з іншого дерев’яного храму села Гринівка.
Ікона, датована 1872 роком. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
"Я думаю, що вони з основного великого храму Вознесіння Христа, який освятили у 1860 році. Коли великий храм закривали більшовики, люди, мабуть, перенесли ці ікони сюди, бо цю церкву не чіпали. Так вони й збереглися", — розповідає настоятель.
Ікона, датована 1885 роком. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Священник каже, що має намір відреставрувати їх і повернути до великого храму: "Вони намолені, перед ними десятиліттями світили лампадки та свічі. Я вважаю, що їх варто повернути, адже тут їх мало хто бачить".
Захована у стіні ікона
Наразі у великому храмі села Гринівка є три віднайдені старовинні ікони. Їх вдалося відреставрувати. Одну забрали зі старішого храму Успіння Пресвятої Богородиці, іншу переховувала у себе жителька Гринівки, а третю випадково знайшли у стіні іншої церкви Вознесіння Христа.
Священник Віктор Буянов у храмі Вознесіння Господнього. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
"Ми готували храм до 150-річчя, розбирали примітивні бічні престоли й так у стіні знайшли ікону Богородиці. Пам’ятаю, після тієї знахідки я відчув справжню ейфорію, був дуже вражений. Зараз ми виготовили до неї пару — ікону Ісуса у схожому стилі", — каже отець.
Ікона Богородиці, яку знайшли у стіні храму Вознесіння Христа. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Отець Віктор припускає, що цю ікону заховали від більшовиків, які у 1960 році вивезли всі образи з церкви, а натомість повісили у храмі плакати з Леніним.
Храм Вознесіння Господнього села Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Підпільна коляда та маланка
Попри офіційну заборону під час радянської окупації, релігійне життя в селі не згасло, каже священник. Жителька Гринівки Марія Гринів, якій 79 років, згадує, як ходила дитиною колядувати та маланкувати.
Жителька Гринівки Марія Гринів, Івано-Франківщина. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
"Нам усе забороняли, перевіряли, особливо вчителі у школі. Пам’ятаю, ми пішки йшли до лісника на Маланку і там зустріли директора. Він обійняв нас, ніби маленьких гусят… Потім у школі ми думали, що матимемо проблеми, але директор нічого нам не сказав — він не був партійним. Проте дізналася одна вчителька, яка якраз була в партії, і розповіла директору, що ми ходили маланкувати. Але він навіть не сварився, просто сказав, щоб ми більше так не робили, і все. Добрий був чоловік", — пригадує жінка.
Марія Гринів у храмі, село Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Українська греко-католицька церква у ті часи перебувала у підпілліЦерква була забороненна і нелегального існувала в СРСР у 1946–1989 роках. Вона стала найбільшою забороненою релігійною спільнотою у світі, тому святити паску, хрестити дітей і брати шлюб ходили таємно в сусідні села. За спогадами Марії Гринів, священники проводили церковні таїнства в оселях.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці з дзвіницею, село Гринівка. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
