Стіни Галицького народного дому відтепер дихають особливою атмосферою: тут відкрилася експозиція робіт учасників Міжнародного пленеру «Кольори часу». Ця мистецька ініціатива, що зародилася ще на зламі тисячоліть, у 2000 році, має глибоке коріння – вона присвячена пам’яті генія реалізму, уродженця Харківщини Іллі Рєпіна. Протягом років чугуївська земля ставала творчою лабораторією для майстрів із різних куточків планети: від Польщі та Литви до Фінляндії та Китаю.
Проте цьогорічна подія має винятковий, майже сакральний підтекст. Вона перетворилася на символічний культурний міст, що назавжди об’єднав два потужні осередки української духовності та історії – подніпровський Чугуїв і княжий Галич. Цей діалог Сходу та Заходу став можливим завдяки національному проєкту «Пліч-опліч: Згуртовані громади». Саме завдяки цій синергії унікальна мандрівна виставка дісталася серця Галичини.
Вернісаж об'єднав полотна 32 художників з України, Польщі, Німеччини і Швеції. Офіційний старт цій події дали секретарі міських рад – Віра Костишин від Галича та Євген Рєзченко від Чугуєва, підкресливши, що культура сьогодні є надійним інструментом єднання громад.
Але мова живопису на відкритті була б неповною без музичного відлуння. Особливого настрою та витонченої естетики заходу додав дует «Консонанс» у складі викладачок Галицької дитячої музичної школи Галини Бойчук та Оксани Шевчук. Класичні й сучасні мелодії у їхньому виконанні стали живим саундтреком до представлених полотен: звуки фортепіано, здавалося, трансформувалися у візуальні мазки на стінах, змушуючи фарби світитися яскравіше.
У назві виставки «Кольори часу» закладено глибоку метафору. Час, у якому ми живемо, часто здається нам тривожним і монохромним. Проте митці, чиї роботи презентовані в Галичі, доводять протилежне: вони фіксують на полотні красу, що чинить опір руйнації, і світло, яке перемагає темряву.
Пленерний живопис – це завжди про миттєвість, прохоплену «тут і зараз». І сьогодні ця миттєвість зафіксована у Чугуєві, але відгукується в серці Галича. Мандрівна виставка завершить свою місію, але залишить по собі головне – відчуття, що попри будь-які відстані й кордони, митці світу продовжують малювати спільну картину нашого майбутнього. Картину, де панують свобода, світло і непереможна сила людського таланту.
