«Над нами постійно “висіли” FPV-дрони». Як евакуювали сотні корів із Дніпропетровщини на Прикарпаття

За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.

Через російські обстріли з Дніпропетровщини на Прикарпаття релокували молочне господарство із сотнями корів. Підприємець Олександр Кузьменко із селища Покровське евакуював худобу у два етапи — у 2024 та 2025 роках. Тварин розмістили в орендованих приміщеннях у селах Турка та П’ядики Коломийського району. Разом із господарством переїхали працівники, які продовжують доглядати за тваринами. Нині на фермах залишилися 472 тварини, а підприємство щодня виробляє приблизно чотири тонни молока. 

Як відбувалася евакуація, які труднощі виникли на новому місці та чи вдалося повністю відновити виробництво — у матеріалі Суспільного. 

Керівник підприємства Олександр Кузьменко каже: рішення про переїзд ухвалювали через загрозу для людей і худоби. З його слів, від господарства до лінії фронту було приблизно 30–40 кілометрів.

«Ти виходиш з дому і видно заграву, тому що там — обстріли, бойові дії і техніка. Над нами літало-пролітало, все це ми відчували і бачили. І корови, я скажу, реагували на це швидше, ніж ми. Ще летять літаки, ще вони в повітрі, ми ще не чуємо, а корови вже всі встали і слухають. Вони вже готові були до цього», — розповідає Олександр Кузьменко.

Перша евакуація: 30 годин у дорозі 

За його словами, вперше частину худоби евакуювали у 2024 році. На Прикарпаття перевезли 200 корів голштинської породиМолочна порода великої рогатої худоби та орієнтовно 200 молодняка. Разом із ними переїхали шестеро працівників. Також доправили частину техніки й обладнання, необхідного для роботи ферми. 

Керівник релокованої ферми Олександр Кузьменко. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

«Ця худоба — високопродуктивна, їх треба було одразу привезти, одразу подоїти, тому що молоко могло перегоріти. В дорозі вони перебували 30 годин. Відправив сюди машиною людей, доярок. Вони зустрічали цю худобу. Коли корови виходили з машин, працівники почали плакати, тому що за 30 годин худоба втратила у вазі, напевно, 25%. Вони виходили, тинялися. 30 годин у дорозі коровам не можна було лягати, тому що вони б придушили одна одну. Це було важко, не всі корови молоді. Потім заганяли, люди доїли їх швидко», — говорить Олександр Кузьменко.

Друга евакуація: удар по фермі 

На Івано-Франківщині худобу розмістили у двох орендованих приміщеннях у Турці та ще одному — у П’ядиках Коломийського району. Олександр Кузьменко каже, що умови утримання відрізнялися від тих, до яких тварини звикли на попередній фермі. Через це, а також стрес та зміну годівлі надої знизилися на 30%. Остаточно вивезти решту корів керівник підприємства вирішив восени 2025 року. З його слів, перед цим російський безпілотник влучив у приміщення, де зберігали сіно та солому. Унаслідок удару згорів річний запас корму. Згодом російські дрони атакували вже й корівник.

Ферма у Турці. Суспільне Івано-Франківськ

Ферма у Турці. Суспільне Івано-Франківськ

Ферма у Турці. Суспільне Івано-Франківськ

Ферма у Турці

«Прилетіли “шахеди” прямо у ферму. Загинуло тоді десь 30 голів худоби. Слава Богу, це було вночі, і вони перебували в літніх таборах біля ферми. Прилетіло рівно в один корпус. У нас у корпусі поплавилися проводи від такої температури, а там лежали телята маленькі. Вони вижили. Ми їх сюди забрали», — розповідає Олександр Кузьменко.

Зруйнована ферма у селищі Покровське. Фото надав Олександр Кузьменко

Знайомі дали йому машини. На них почали вантажити худобу.

«Будь-яка техніка, яка заходила на ферму, окупанти вважали, що це ми завозимо снаряди чи міни. Над нами постійно “висіли” FPV-дрони. Велася зйомка, мабуть. Ми тварин швидко вивезли, і я вже фактично з останньою машиною забрав сім’ю, покидав усі пожитки в машину і приїхав сюди», — каже Олександр Кузьменко.

Зруйнована ферма у селищі Покровське. Фото надав Олександр Кузьменко

Як господарство працює на новому місці 

Зі слів керівника підприємства, корів на Прикарпаття перевозили у два етапи. На евакуацію витратили приблизно п’ять мільйонів гривень. Нині на підприємстві залишилися 472 худобини, з них 210 — дійні корови. Господарство виробляє орієнтовно чотири тонни молока на добу. Його продають молокозаводу в Чернівцях. Водночас повернутися до довоєнних показників поки не вдалося.  

«Я розумів, якщо ми втратимо поголів’я, це ж генетичний ресурс України. Ніхто його потім не захоче завозити, тому що це гроші. Купити таку корову — 2,5 тисячі євро. Ми теж продавали телиць по 2000 євро в Казахстан, в Узбекистан. Це дуже важка робота. Я чесно скажу, скільки вже пропрацював, мені здається, важчої роботи немає. Тому що доярка, телятниця іде на роботу — діти ще сплять. Приходить — вже сплять. Вона не бачить, як встають, як лягають діти. Якоюсь мірою це й брудна робота, тому що гній», — пояснює Олександр Кузьменко.

Працівник ферми Роман Шевченко. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

До релокації господарство самостійно забезпечувало себе кормами. На Прикарпатті такої можливості немає, тому їх доводиться закуповувати. Через брак грошей підприємство поки не може забезпечувати корів усіма необхідними корисними добавками. 

Люди, які переїхали разом із фермою

Разом із господарством на Прикарпаття переїхали 18 із 54 людей, які працювали на підприємстві до евакуації. Серед них — завідувачка молочно-товарної ферми Світлана Калаур. Роман Шевченко теж евакуювався з Дніпропетровщини. Він працює у відділенні, де збирають молоко після доїння та перекачують у холодильні установки, щоб зберегти якість до приїзду молоковоза. 

Завідувачка молочно-товарної ферми Світлана Калаур. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

«Доїмо ми екстраклас молоко. Молоко чисте, як з вищого гатунку», — каже Роман Шевченко.

На фермі також працевлаштувалися четверо місцевих жителів. Зокрема, у П’ядиках чотири місяці працює дояркою Любов Максим’юк.

Доярка Любов Максим'юк. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

«Мені подобаються ці корови, тому що я між коровами виросла. Доїння у нас починається о 5:00. 56 корів я дою сама. Це триває до 8:00. Корову треба погладити, побалакати з нею. Кожна корова має ім’я. Але я не можу запам’ятати жодного. Це ж 56 голів. Спробуй запам’ятати кожну корову», — говорить Любов Максим’юк.

Допомога громади та перспективи підприємства 

На фермі у селі П’ядики є корова, якій 15 років. Нині вона дає приблизно 17 літрів молока на добу. Олександр Кузьменко каже, що попри невисокі надої, її залишили на фермі, адже звикли до тварини та цінують за попередню продуктивність. 

«На чолі ніби Бог відмітив її сімкою. Їй 15 років. Дев’ять лактацій, понад 90 тонн дала вже молока за своє життя. Ми її тримаємо. Це — бабуся. Вона була чорною, а тепер посивіла. Може, від стресу, може, від нас, що ми такі хороші», — жартує Олександр Кузьменко.

Ферма у Турці. Суспільне Івано-Франківськ

Працівники ферми. Суспільне Івано-Франківськ

Ферма у Турці 1

Ферма у Турці 1

Ферма у Турці 1

Підприємець каже, що після релокації частину потужностей зареєстрували на Прикарпатті та відкрили коломийську філію. За перші шість місяців до бюджету Івано-Франківщини сплатили орієнтовно 500 тисяч гривень податків. Водночас, з його слів, підприємству виділили одноразову фінансову підтримку з обласного бюджету — по чотири тисячі гривень на кожну корову. Наразі гроші на господарство ще не надійшли. Загальна сума допомоги становитиме приблизно два мільйони гривень. Гроші планують спрямувати на закупівлю кормів та погашення боргів, які накопичилися після переїзду.

"Давній Галич" - Новини Галича та Івано-Франківщіни