Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.
Про це Мирослава Полатайко розповіла в інтерв’ю журналістці Фіртки.
За словами акторки, на початку творчого шляху вона не бачила себе на сцені й навіть не відчувала особливого захоплення акторством. Водночас мистецтво завжди було частиною її родинної історії.
«Це не прийшло одразу. Мені було дуже важко вчити тексти. І взагалі акторство на початку мого шляху не було для мене мрією.
Я не бачила себе актрисою і не любила виступати. Але спонукання всіх моїх родичів і моє коріння взяли гору. Мама в мене режисерка, бабуся — фольклористка, прабабуся була артисткою аматорського колективу в селі Грабовець.
Тому сама стихія привела мене до Інституту мистецтв», — розповіла Мирослава Полатайко.
Акторка зазначає, що від самого початку відчувала підтримку родини. Батьки не лише не відмовляли її від творчого шляху, а й допомагали повірити у власні сили.
«Я не дуже горіла бажанням, але бачила цю підтримку. І десь на третьому-четвертому курсі я зрозуміла, що варто продовжувати, що в мене виходить.
Мій майстер Олександр Якович Добряк дуже вміло підійшов до моїх умінь, відкрив у мені потенціал комедійної акторки. Мені це дуже сподобалося. І з того моменту з’явилося внутрішнє горіння», — згадує акторка.
Сьогодні Мирослава Полатайко впевнена: найважливіше для молодих людей, які лише починають свій шлях, — залишатися собою та не боятися чужих оцінок.
«Час усе розставить на свої місця. Якщо ти щиро віриш і полюбила цю справу — вона стане душевною потребою», — підкреслила акторка.
Більше читайте у матеріалі: «На сцені я розкриваюся на максимум, а в житті — трохи тихіша»: акторка Мирослава Полатайко про театр, війну і себе поза ролями.
