Сьогодні, 23 вересня, Галицька громада провела в останню дорогу свого Захисника – старшого сержанта Семчишина Юрія Ігоровича. Попрощатися з Юрієм прийшли рідні та близькі, побратими, представники влади, друзі й небайдужі мешканці громади.
Від його рідного дому в Галичі траурна хода рушила до храму Великомученика Дмитра. У храмі священники Галицького деканату УГКЦ та Галицького деканату ПЦУ відслужили чин похорону та помолилися за упокій душі воїна. Провели Захисника в останню путь із військовими почестями – під Державний Гімн України та залпи почесного салюту.
Юрій народився 24 квітня 1980 року на Херсонщині. Ще змалку його життя було пов’язане з Ямницею, а з 2007 року його родинним домом став Галич. Тут разом із дружиною Оксаною він виховував трьох дітей – синів Юрія та Михайлика і донечку Анастасію. Для своїх дітей він був люблячим батьком, опорою і захистом. Для друзів і побратимів – людиною надійною, відповідальною та готовою прийти на допомогу. Юрій любив працю, природу й особливо риболовлю. Не боявся труднощів, не шукав легких шляхів і завжди залишався вірним своїм принципам.
26 грудня 2024 року Юрій був призваний до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Сумському та Донецькому напрямках. Після поранення у липні 2025 року пройшов лікування і повернувся до побратимів. За мужність, відданість військовому обов’язку та сумлінну службу був нагороджений медаллю «Сержантська доблесть» та медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій», а також відзначений перснем 156-ї окремої механізованої бригади.
29 травня 2026 року Юрій вирушив на бойове завдання, з якого вже не повернувся. Спочатку родина отримала сповіщення про його зникнення безвісти. Розпочалися довгі дні очікування, молитви та надії. Але згодом надія змінилася страшною звісткою: того самого дня, 29 травня, в районі населеного пункту Новоселівка Донецької області Юрій загинув, захищаючи Україну.
Він віддав життя за те, щоб його діти жили у вільній державі, щоб їхній дім залишався рідним домом, а майбутнє України – вільним і мирним. Юрій залишив після себе найдорожче – родину, дітей, друзів, побратимів і світлу пам’ять, яку вже ніколи не зітруть роки.
Схиляємо голови у скорботі та вдячності перед Захисником України. Вічна пам’ять і вічна слава Герою – Семчишину Юрію Ігоровичу.
Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у своїх дітях, у серцях тих, за кого віддали життя.
Більше фото на сторінці Галицької міської територіальної громади у ФБ
