Девід Браян Льюїс, волонтер з Великої Британії, який реалізовує ряд проєктів на підтримку України, зокрема проєкти підтримки ветеранів. На цей та інші проєкти підтримки він спрямовує зокрема кошти від діяльності його компаній.
Нинішні програми Девіда Браяна Льюїса в Україні зокрема допомагають протидіяти системній корупції та розвивати майбутніх керівників поліції в межах програми обміну Ethical Support Alliance-Ukraine, оскільки пан Льюїс має великий досвід роботи в британській поліції та міжнародних місіях.
Також Девід Браян Льюїс займається книговидавництвом (зокрема книг українських авторів) та театральними студіями.
Кореспондент Фіртки поспілкувався з гостем Івано-Франківська не лише про волонтерство в Україні, а й про гібридну війну Росії проти Європи, про джерела нинішніх протестів та заворушень в Європі загалом та Великій Британії зокрема, про українців в Британії та цікаві моменти в поліцейській та бізнесовій діяльності Девіда Льюіса.
Про волонтерство в Україні
Що ви робите в Україні, з яким завданням ви тут? І які ваші враження від України в цей час?
Зараз я вже двадцять другий раз відвідую Україну. Вперше я приїхав в Україну у 2023 році. А ще з 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, я допомагав українським біженцям у Великій Британії.
Спочатку мої компанії рік допомагали Україні, але потім ми зрозуміли, що треба також йти різними шляхами. Ще у 2023-му році мене запросили до викладання у Львівський Державний університет внутрішніх справ.
Потім ми почали співпрацю в навчальних проєктах у військовому училищі.
Далі — проєкти для цивільних людей. Проєкти стосувалися навчання стійкості цивільних під час війни. А далі ми розпочали проєкти підтримки ветеранів. Зокрема ми
реалізовували проєкти терапевтичної та артистичної підтримки.
В нас є альянс громадських організацій, які реалізовують такі проєкти в Україні.
Чи ви вперше в Івано-Франківську?
Так, це вперше я у вашому місті. Я раніше багато чув про нього, і от нарешті я тут. Мене тут цікавить, зокрема відомий Івано-Франківський театр.
В мене є дружня театральна компанія в місті Йоркширі, яку заснувала директорка з України.
Про театр, книги та Івано-Франківськ
І минулого року в Йоркширі на Шекспірівському фестивалі виступав Івано-Франківський театр. Було дві вистави, одна українською мовою, друга – англійською. Відгуки були найкращі, дуже добре мешканці Йоркширу сприйняли ці вистави, але я, на жаль, не зміг відвідати, бо був зайнятий організаційними питаннями фестивалю, зокрема питаннями українських акторів.
Але вже тоді я зрозумів, що я в майбутньому мушу відвідати цей театр і це місто.
З ким в Івано-Франківську у вас заплановані зустрічі?
З Президентом Івано-Франківської торгово-промислової палати Андрієм Левковичем, з яким ми зустрілися на дипломатичних заходах в Чеському Консульстві у Львові. Це була подія чеської організації охорони довкілля. Там ми поспілкувалися щодо майбутнього Шекспірівського фестивалю у Львові. І тоді я сказав, що дуже хочу відвідати ваш Івано-Франківський театр.
Ми вважаємо наш Івано-Франківський театр найкращим в Україні…
(сміється — ред). Значить я в правильному місці.
Також в Івано-Франківську ми обговорили питання різних партнерств. Зокрема, пошуку в Британії міста-побратима для Івано-Франківська, питання цивільної підготовки, цивільної безпеки, обміну досвідом. Були і плануються зустрічі і в театрі, і з владою, з медиками, з психологами…
Ви довго працювали в британській поліції, займалися питаннями психологічної підготовки поліцейських. На скільки цей ваш досвід може бути цікавим для України, для українських ветеранів війни?
Я і мої колеги понад вісім років працювали над питанням психологічної підтримки поліцейських. І ми, як підсумок, видали книжку на цю тему. Книжка із символічною назвою «П’ятдесят відтінків голубого». В ній є 50 історій щодо роботи з поліцейськими в різних країнах світу, і три глави цієї книги написані українцями. Ця книга перекладена на іспанську мову. Дуже хочу її також перекласти на українську мову.
Про що ця книга?
Ця книга говорить про два головних правила – що є дві причини стресів: зовнішня (зовнішні впливи, можливо від кримінальників або інших зовнішніх для поліції структур) та внутрішні (це внутрішній вплив всередині самої поліції).
Якщо в поліції головними причинами стресу є внутрішні проблеми всередині самої поліції, то в армії більше значення має зовнішній вплив, вплив ворога, тому що всередині структури є так зване «бойове братство».
Нам зрозуміло, що дуже велика потреба буде в Україні для підтримки військових ветеранів вже в поствоєнному періоді.
Також для нас зрозуміло, що багато викликів буде не лише у ветеранів, а й в їхніх сім’ях. Вони також будуть потребувати підтримки. І в цьому ми також хочемо допомагати.
Про Короля Карла ІІІ, Зеленського і Будапештський меморандум
Ви багато допомагаєте в межах своїх проєктів. Є і велика підтримка від народу та уряду Великої Британії, особисто від Короля Карла ІІІ, за що вам велика вдячність. Які, на вашу думку джерела такої підтримки України Британією?
На мою особисту думку, це питання має свій початок ще з 1991-го року, коли Велика Британія була одним із підписантів Будапештського меморандуму, коли Україна відмовилася від ядерної зброї. Тоді Британія обіцяла підтримку українського суверенітету. На жаль, у 2014-му році, коли росіяни анексували Крим і частину Донбасу, ми й світ не відреагували на ті події адекватно.
Це було потім усвідомлене як колективну помилку, які пізніше привели до теперішніх наслідків і повномасштабного вторгнення. Тому зараз ми вже хочемо не зупинятися в підтримці України.
Коли в Британії почалося усвідомлення українських реалій, реалій війни?
…Коли у 2022-му році до Британії приїхали перші біженці, то вони привезли із собою знання про ті реалії, в яких опинилася Україна, і про які раніше британці навіть не замислювалися.
Тоді моя видавнича компанія видала книги «Соняшники для України» та «Двадцять два листи з України». Автором другої книги є переселенка зі Сходу України Катерина Тока. Її будинок був зруйнований. І коли вони їхали з рідного міста після початку вторгнення, то вона була у 22-х містах України й саме про ці епізоди, про перебування в цих місцях вона написала 22 тексти-спогади.
Це дуже непроста історія…
В Британії з 2022-го року змінилося вже багато прем’єр-міністрів, вони з різними поглядами, з різних політичних сил, але підтримка України залишається незмінною… В такій незмінній підтримці є і роль Короля, який напевне вперше в історії вже, здається п’ять разів, приймав керівника іншої країни, а саме президента України Володимира Зеленського?
Напевно, я не рахував скільки було таких прийомів в Короля, але це справді буває не часто. І це є дуже символічно.
Володимир Зеленський має величезну повагу загалом у Великій Британії, в Парламенті, в уряді.
Боріс Джонсон є великим прихильником підтримки України. Він зараз не дуже популярний в Британії, але щодо підтримки України, то він великий друг України.
І всі наступні прем’єри, вони були різні, але незмінно підтримували Україну.
Теперішній прем’єр-міністр, колишній мер Манчестера, Енді Бернем, він є реформатором, але щодо підтримки України його позиція незмінна.
Зараз деякі аналітики кажуть, що європейці зацікавлені в тому, щоб війна в Україні тривала якнайдовше для того, щоб краще підготуватися до великої війни. Що ви думаєте про це?
Найбільшим викликом для нас, для Європи, для Британії, є те, що ми вважаємо, що ми не готові до великої війни. І багато експертів вважають, що до трьох років нас чекає війна після агресії з боку Росії.
Я не думаю, що думка про затягування війни в Україні є домінуючою. Ніхто притомний в Європі не хоче поточної ситуації ціною життів і страждань українців. Ми хочемо якнайшвидшого завершення війни.
Про брекзит та гібридну війну Росії проти Європи
Свого часу був брекзит, коли Британія вийшла з Євросоюзу. Його, до слова дуже підтримував Боріс Джонсон. Зараз нібито домінуючою в Британії є думка про повернення до ЄС. За вашими відчуттями, чи є такий тренд?
Вже є докази в уряді Британії, що під час голосування за вихід Євросоюзу на це був вплив Росії. Голосування завершилося результатом – 51% за вихід з ЄС, а 49% — проти. Тобто, можна припустити, що Росія суттєво вплинула на результат голосування.
Можна зробити висновок, що до теперішнього розколу в Великій Британії, та й не лише в нас, а й в інших країнах Європи, причетна Росія.
На скільки, на вашу думку, впливає Росія на ті масові виступи і заворушення, на грабунки і насильство по всій Європі?
Росія, без сумніву, є лідером з поширення дезінформації та підбурювання європейських суспільств.
Думаю, що і Британія, і вся Європа є в стані гібридної агресії зі сторони Росії. Це і постійні кібератаки, це і несанкціоновані заходи російських кораблів в територіальні води, це і порушення повітряного простору. Так Росія вивчає спроможність Європи до опору агресії, вивчають інфраструктуру, канали зв’язку. То ж, переконаний, що Росія вже і зараз веде гібридну війну проти Європи.
Що ви думаєте про протестні виступи в Британії та в Європі загалом, в яких активними є емігранти з інших країн, тобто не корінні європейці чи британці?
Кожний агресор має свою тактику — як впливати на людей. І найкращою тактикою є розкол суспільства. І саме це зараз підживлюється ззовні. Воно має певну основу.
Але це не завжди різниця за культурними, національними чи релігійними ознаками.
Можу привести такий приклад. В 1950-ті роки була проблема із видобуванням вугілля. В той час і багато українців, які в різні роки приїхали до Британії, працювали на шахтах, навіть створили українські поселення. Вони дуже працьовиті, і їх завжди поважають. То це приклад того, що не завжди причиною протистоянь є національне питання.
Про українців та про розгром Росії
До речі, ми знаємо, що під час роботи прем’єр-міністерки Маргарет Тетчер багато шахт були закритими, що також викликало тоді масові протести… Як тоді ці люди пристосувалися до нових реалій?
Це якраз було під час моєї поліцейської кар’єри. Я тоді застав цю кризу. Суспільство поділилося тоді на дві частини. Одні хотіли закриття шахт, інші – ні. Навіть дотепер є багато родин, які не спілкуються через ті розбіжності, хоча вже минули десятки років.
Робота шахтарів була добре оплачуваною, і люди не хотіли втрачати роботу.
В той час був один активіст, який був головою асоціації шахтарів, яку очолював Артур Скаргел. Йому навіть дали прізвисько «Червоний Артур», бо він був дуже лівих, майже комуністичних поглядів.
І було протистояння, коли поліція була змушена підтримувати громадський порядок.
І в тому періоді якраз розгорнулося протистояння крайніх лівих і правих…
Зараз в Україні в певної частини українців така «втома від війни». Дехто пропонує домовлятися з Росією, йти на поступки заради зупинки війни. Яка ваша думка про це?
Моя думка, що мене турбує це те, що коли зупиниться вогонь, то Росія почне відновлювати і накопичувати військові сили, військове виробництво.
Зараз і в Британії є «втома» від війни Росії проти України. І нам треба пояснювати британцям, що ми незмінно повинні підтримувати Україну.
На моє переконання, ми повинні Росію розгромити. Раз і назавжди…
(Сміється — ред). Після цього інтерв’ю можу очікувати, що Росія введе проти мене санкції. Але я не збираюся їхати до Росії…
Девід Браян Льюїс в Івано-Франківській торгово-промисловій палаті
