Як відомо, Алан Плієв, який працює нині в УАФ на посаді Першого віце-президента, давно вже вважають найдовіренішою людиною Андрія Павелка. Вони обидва – вихідці з Дніпра, а свій шлях до вершин українського футболу Алан розпочинав охоронцем в нічному клубі Павелка в Дніпрі. І вочевидь, так добре себе проявив на цій відповідальній посаді, що Андрій Павелко вгледів у ньому неабиякий талант управлінця.
Перевірку на відданість Плієв проходив поступово. Спочатку став помічником Президента УАФ, потім керівником Служби Президента Павелка, віце-президентом УАФ. І нарешті дослужився до посади Першого віце-президента УАФ. Далі вже просто нікуди, далі – лише одна-єдина зірка на футбольному небосхилі!
Алана Германовича працівники УАФ називають не то сірим, не то темним кардиналом, таким собі спеціалістом з делікатних питань Президента УАФ Павелка. Можливо через те, що в його гардеробі завжди превуалюють темні кольори… Складається враження, що Плієв мало не 24 години на добу тінню рухається за Павелком. Може собі дозволити нецензурно висловитись до співробітників і журналістів, розмовляти в погрозливій формі, застосовуючи тюремну лексику.
Але є в біографії нашого героя один прикрий епізод, про який він волів би забути, викреслити з життя, і щоб громадськость ніколи про нього не довідалась. Мова йде про порушену свого часу в Дніпрі проти Алана Плієва кримінальну справу за групове зґвалтування. Так-так, уявіть собі – саме за групове зґвалтування! І тоді на допомогу своєму вірному зброєносцю прийшов не хто інший, як Андрій Павелко. Саме Андрій Васильович, сповна використавши свої зв‘язки, допоміг Алану Германовичу уникнути суду і справедливого покарання, одним словом – «відмазав» молодого й гарячого чоловіка кавказької зовнішності. Тоді Алану Германовичу й Андрію Васильовичу здавалось, що найгірше вже позаду, і вони можуть сміливо та впевнено рухатись до узурпування влади в українському футболі. А чому б і ні? Перед ними був приклад ростовського втікача-шапкокрадія, який думав, що зумів стерти з біографії свої судимості й посісти головне крісло в державі. То чому б нашим героям не замахнутись на таке ж крісло, тільки у футболі? З цим завданням вони успішно впорались – комфортно вмостились на владному футбольному Олімпі і продовжують завзято рулити нашим футболом.
Але ж недаремно кажуть, що архіви, як і скрін-шоти, не горять. Тому через публікацію цього матеріалу хотіли б звернутись до колег-журналістів та правоохоронців перевірити і дослідити даний факт з життя теперішнього високопосадовця УАФ. Бо якщо в результаті слідчих дій виявиться, що українським футболом стільки років керував ґвалтівник, а його покривав сам очільник УАФ, то іміджеві втрати для нашої країни і для футболу будуть невідворотніми.
