Сама по собі загроза російського вторгнення є достатньою підставою для запровадження в Україні воєнного стану. Фіртка спробувала розібратися, які зміни передбачає такий режим і як він може вплинути на життя громадян країни.
Росія продовжує нарощувати угрупування своїх військ поблизу українського кордону, проводить військові навчання у Білорусі та висуває ультиматуми НАТО та Сполученим Штатам Америки.
США та Велика Британія надсилають Україні летальну зброю та військових фахівців, а Канада направляє до нас своїх спецпризначенців для забезпечення можливої евакуації своїх дипломатів.
У містах нашої країни (й Івано-Франківськ – не виключення) влада готує споруди цивільного захисту, створює інтерактивні карти щодо місць їх розташування, готує пам’ятки для населення щодо дій на випадок початку війни та закликає мешканців мати напоготові «тривожні валізи», про що вже неодноразово писала Фіртка.
Коли на фронті або біля кордонів нашої держави виникає загострення, постає питання можливого запровадження воєнного стану та змін у звичному житті, які очікують на кожного пересічного мешканця країни.
Відповідно до чинного законодавства України, запровадження такого режиму в державі може відбуватися ще до іноземного вторгнення в нашу країну, а навіть за наявності загрози такого нападу або небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Тобто в тих умовах, які ми маємо сьогодні.
Порядок і особливості воєнного стану визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до цього закону, воєнний стан – це особливий правовий режим, що запроваджується в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Такий режим запроваджується указом Президента України, який надалі затверджує відповідним законом Верховна Рада України.
Закон «Про правовий режим воєнного стану» передбачає цілу низку заходів із забезпечення такого режиму, більшість з яких стануть неприємним сюрпризом для звиклих до демократичних свобод українців.
Це, наприклад:
- заборона проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;
- контроль засобів масової інформації, інтернет-провайдерів, видавництв, закладів культури, заборона користування радіозв’язком та передачі інформації через комп’ютерні мережі;
- обмеження свободи пересування: введення комендантської години, особливого режиму в’їзду-виїзду, обмежень руху транспорту, встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання;
- перевірка документів, можливість огляду особистих речей та приміщень громадян;
- заборона зміни місця проживання для військовозобов’язаних;
- заборона торгівлі алкогольними напоями,
- трудова повинність для працездатного населення, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, на час війни;
- зміна режиму роботи підприємств;
- можливість примусового відчуження приватного майна в інтересах оборони;
- введення для громадян повинності з розквартирування військовослужбовців та правоохоронців;
- інтернування іноземців тощо.
Законодавець також передбачив можливість створення військових адміністрацій у тих населених пунктах, де органи місцевого самоврядування не виконуватимуть покладені на них повноваження та у тих районах та областях, де не вдасться скликати сесії відповідно районних та обласних рад (зараз такі адміністрації діють у частині населених пунктів Донецької та Луганської областей).
А ще в умовах дії воєнного стану не проводяться вибори президента та народних депутатів та зупиняються будь-які реформи системи органів влади, судів та правоохоронних структур. Адже відповідно до статті 10 Закону у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Власне, перелік передбачених законом обмежень досить суттєвий.
Втім, є одне «але». Запровадження таких обмежень на територіях, де діятиме воєнний стан, можливе лише в тому разі, якщо такі обмеження та додаткові повноваження органів влади, військових та правоохоронців будуть прописані в указі Президента про введення воєнного стану.
Закон передбачає, що в указі Президента України про запровадження воєнного стану зазначаються:
- обґрунтування необхідності введення воєнного стану;
- межі території, на якій вводиться воєнний стан, час введення і строк, на який він вводиться;
- завдання військового командування, військових адміністрацій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану;
- завдання суб’єктам забезпечення цивільного захисту щодо приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її функціональних та територіальних підсистем у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період,
а також
- вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини та громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Власне, оце «вичерпний перелік» означає, що, якщо ті чи інші заходи, які обмежують конституційні права і свободи людини та громадянина, не будуть вказані у тексті указу, вони не будуть застосовані.
Та навіть якщо усі передбачені законом заходи будуть прописані в указі, його ще має затвердити Верховна Рада Україна, а, як показує практика, наші народні депутати досить неоднозначно реагують на введення тих чи інших конституційних обмежень.
Тут варто згадати, що Україна вже має досвід запровадження воєнного стану у листопаді 2018 року, після захоплення російськими прикордонниками трьох українських військових катерів з екіпажами у Керченській протоці.
Тоді Верховна Рада більш як два дні не могла затвердити Указ Президента саме через те, що депутати угледіли в ньому надмірні, на їх думку, обмеження прав і свобод.
Врешті-решт, на той час очільнику держави Петру Порошенку довелося суттєво відредагувати текст свого указу, обмеживши число запропонованих заходів із забезпечення режиму воєнного стану, скоротивши термін дії режиму з двох до одного місяця та погодитись на те, що воєнний стан діятиме не на всій території України, як зазначалося в указі, а лише на території десяти областей, які межують з Російською Федерацією, тимчасово окупованими територіями Донбасу та Криму, а також з Придністров’ям.
При цьому життя пересічних українців у регіонах, де діяв воєнний стан, насправді мало змінилося в порівнянні з ситуацією, яка мала місце до того. Що ж до мешканців Луганської та Донецької областей, на життя яких наклали свої обмеження Антитерористична операція та Операція об’єднаних сил, то вони введення воєнного стану, здається не відчули взагалі.
Звісно, слід враховувати зміну політичних реалій. Верховна Рада 2018 року була більш “різношерстою” в порівнянні з сучасним парламентом, де чинний Президент Володимир Зеленський має свою монобільшість. І все ж, виглядає так, що обмеження прав та свобод українців – сьогодні надто непопулярний в народі крок…
Попри все сказане, хочеться вірити, що нагнітання пристрастей навколо можливого вторгнення військ Російської Федерації – це лише геополітичні ігри, які веде Росія, щоб шантажувати Захід. Тому цілком можливо, що запровадження воєнного стану найближчим часом не станеться.
