За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
До початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Мирослав працював будівельником на Івано-Франківщині. У березні 2023 року чоловіка мобілізували до Чопського прикордонного загону. Свої перші бойові завдання він виконував у Рівненській та Харківській областях, де пережив артилерійські обстріли, атаку російського дрона та отримав уламкове поранення голови. Зараз військовослужбовець на позивний «Бойко» продовжує службу на Закарпатті.
Історію воїна розповіли на Facebook-сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України.
Початок служби у війську
Справою, яку добре знав і любив Мирослав до початку російсько-української війни, було будівництво. Воно забезпечувало спокійне і мирне життя чоловіку та його родині. Майбутній прикордонник працював на Івано-Франківщині та разом із бригадою зводив приватні будинки та комерційні приміщення.
Після вторгнення РФ в Україну Мирослав ще намагався деякий час працювати. Однак у березні 2023 року його мобілізували та скерували до Чопського прикордонного загону.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Я жив своїм життям, воно подобалося мені, я зовсім не збирався воювати. Але настала моя черга, я пішов, бо треба було боротися за своє. На війну не йдуть самі герої, а кожен, хто готовий захищати свою родину», — цитують на сторінці Мирослава.
Спочатку прикордонник служив у гірському підрозділі, а згодом долучився до бойового.
Військовослужбовець Чопського прикордонного загону Мирослав. Facebook/Західне регіональне управління Держприкордонслужби України
Перші бойові завдання і поранення
У складі бойового підрозділу Мирослав на псевдо «Бойко» спершу боронив українські землі від армії РФ на Рівненщині. Потім його підрозділ скерували на Харківщину.
Його перший вихід на позицію тривав п’ять днів. На п’ятий день почався російський наступ. Прикордонник розповідає, що тоді було особливо важко через інтенсивні обстріли та вибухи. Однак, каже Мирослав, триматися допомагали думки про родину й молитви.
Згодом військовослужбовцям доводилося залишатися на завданнях довше, ніж планували. Найдовше Мирослав перебував на позиції майже місяць — через складнощі із заміною бійців на окремих ділянках.
Мирослав на бойовій позиції. Facebook/Західне регіональне управління Держприкордонслужби України
«Найважче було через постійний шум. Артилерія працювала, вибухи один за одним. У мене й без того проблеми зі слухом, а після обстрілів постійно шуміло у вухах. Дрони часом навіть не чув. Але найважчим було чути, що загинув побратим. До всього можна звикнути, а до цього ні», — говорить прикордонник.
Одного разу під час виходу з позиції його наздогнав російський дрон-камікадзе. Тоді Мирослав отримав уламкові поранення голови й контузію.
Мріє повернутися до справи
Після нетривалого лікування «Бойко» знову повернувся в стрій. Зараз Мирослав продовжує служити у відділі прикордонної служби «Ужгород» Чопського прикордонного загону.
Після завершення військової служби чоловік хоче знову займатися будівництвом. Він каже, що сумує за своєю справою, якій присвятив багато років.
Про пережите на фронті Мирослав говорить стримано. Він переконаний, що війна змінює людину. Його вона теж змінила — навчила терплячіше ставитися до багатьох речей, інакше дивитися на життя й цінувати його.
