За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Галина Кушик із села Іванівка Каховського району, що на Херсонщині, рік жила в російській окупації. Допоки її син захищав Україну, дім жінки тричі обшукували військові РФ. А коли Галина дізналася, що він отримав поранення, вирішила їхати, щоб бути поруч із сином та доглядати за онукою. З окупації довелося виїжджати через Росію та переживати довгі допити на блокпостах. Наразі жінка з родиною мешкає у шелтері в Івано-Франківську.
Її історія — в матеріалі.
Галина Кушик — із села Іванівка Каховського району. Там жінка рік прожила в російській окупації.
«У нас не було таких проблем з продуктами. Ми мали дуже велике господарство — шість корів, дві телиці. В нас камера була забита — масло, сир, сметана. Були качки, гуси, кури», — розповідає жінка.
З її слів, за час життя в окупації в її оселі були три обшуки, бо росіяни знали, що її син — український військовий.
«Я, наприклад, копаю картоплю, вони приходять, і ти оглядаєшся, бачиш — стоять: один у балаклаві, двоє з автоматами і заходять обшукувати. Перевіряли телефони, телефон підключали до свого ноутбука», — пригадує Галина Кушик.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Син Галини Кушик Ігор під час служби. Фото надала Галина Кушик
Жінка вирішила виїжджати з окупації, коли дізналася, що син Ігор отримав поранення у Бахмуті.
«У нього — І група інвалідності. Він не може ходити. У сина пошкоджений спинний мозок. І через те, що невістка була біля сина в лікарні, а мені потрібно було за внучкою доглядати, я змушена була виїхати», — каже Галина Кушик.
Син Галини Кушик Ігор з президентом Зеленським. Фото надала Галина Кушик
Жінка знайшла перевізника, який за 500 доларів погодився вивезти її через Росію. Вона продала корови і 20 лютого 2023 року вирушила в дорогу. Її чоловік залишився доглядати за оселею. Виїжджала, каже, з українським паспортом, тому її довго допитували на пропускних пунктах.
«Каланчак. Ми приїхали туди о 9:30 і допитували нас до 17:30, заповнювали документи через сканер. Про все-все вони допитували. Потім уже був російсько-білоруський кордон. Нас тримали 10 годин при морозі 17°, і водій палив в автобусі, щоб не було холодно. Ми приїхали у Варшаву, знову 2000 гривень платимо, їдемо до Львова. Я поїхала у Франківськ, бо син лежав у лікарні в Івано-Франківську», — розповідає Галина Кушик.
Через рік після переїзду жінка від родичів дізналася про смерть свого чоловіка.
«Знаю, що його там побили. Кажуть, що побили. Вранці прийшли, і чоловік мертвий лежав. Отак всі і ховали: куми, свати», — говорить жінка.
Галина Кушик із сином, невісткою та онучкою. Фото надала Галина Кушик
З травня 2024 року Галина Кушик живе у кімнаті з онукою в шелтері для переселенців у Франківську. В іншій кімнаті, обладнаній для людей з інвалідністю, мешкає її син-ветеран, який отримав поранення на війні, та невістка. Спочатку вона працювала у прихистку коменданткою, тепер — каштелянкою, збирає білизну для прання.
Галина Кушик живе в Івано-Франківську з 2024 року. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
«Чи повернулася б? Жити — навряд, бо там все розграбували, повиносили з хати і паркани покрали. Але в Іванівці залишилися куми, родичі. Побачити їх хотіла б, бо по телефону не все можеш розповісти», — завершує розмову Галина Кушик.
