17 лютого 2015 року розпочався вихід українських військ з Дебальцево. Бої за Дебальцівський плацдарм — одна з найбільших військових операцій на Донбасі. З усіх боків у ній взяли участь тисячі бійців (ЗСУ, СБУ, МВС — міліції), сотні одиниць техніки й артилерії. 18 Лютого, 2023, 16:30 Україна Переглядів: 232 
Ілюстроване фото. Гаряча фаза бою тривала місяць Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Про це на Facebook-сторінці написав комунальний заклад “Музейно-виставковий центр Калуської міської ради”, інформують “Вікна”.
Найгостріша фаза тривала майже місяць — з 25 січня до 18 лютого 2015 року — й містила як масовані артилерійські обстріли, так і перестрілки на малих відстанях зі стрілецької зброї, вуличні й танкові бої. Паралельно цьому в столиці Білорусі йшов переговорний процес, який завершився 12 лютого підписанням так званого “Мінська-2”. Після відходу сил АТО з Дебальцевого і його околиць на Донбасі настало якщо не перемир’я, то принаймні відчутне зниження активності бойових дій (бої в Мар’їнці чи Широкиному за своїми масштабами все ж значно поступалися подіям лютого 2015 р.), а лінія фронту майже не змінювалася. За даними Міноборони, у другій половині січня 2015 р. російські окупанти (кадрові підрозділи РФ) кинули всі свої сили на розширення територій “республік”.
Наступ планували одночасно по трьох напрямках: Щастя-Трьохізбенка на Луганщині, а також Дебальцеве та Маріуполь на Донеччині. Головним напрямом удару став саме так званий “Дебальцівський виступ”, який на кілька десятків кілометрів вклинювався у територію самопроголошеної “ДНР”.
У Генштабі говорили, що “програмою максимум” наступу під Дебальцевим у сепаратистів було захоплення Артемівська та Краматорська.
Активний наступ на околиці Дебальцевого окупанти почали 25 січня. Штурм проходив за безпосередньої участі кадрових російських військових – до восьми батальйонних тактичних груп та артилерійських дивізіонів збройних сил РФ.
На початку лютого 2015 року у районі Дебальцівського виступу було зосереджено 4,7 тис. українських військових та 500 бійців МВС — міліції, Нацгвардії та СБУ.
Їм протистояло близько 19 тис. окупантів. Противник мав перевагу по всіх зразках важкого озброєння, зокрема по танках – у три рази, по артилерії – фактично в чотири рази.
27 січня бойовики атакували позиції сил АТО у місті Вуглегірськ, що на південний захід від Дебальцевого. Після запеклих боїв через чотири дні українські сили залишили місто.
Якийсь час там в оточенні перебували бійці підрозділу міліції “Світязь” (УМВС у Волинській області) та зведених загонів міліції УМВС областей.
За допомогою інших підрозділів МВС, СБУ та ЗСУ їм вдалося успішно вийти з міста, а 8-а механізована рота 30-ї бригади замінувала і перекрила дорогу звідти до Дебальцевого.
Сили АТО у складі бійців і техніки 30-ї бригади та батальйонів МВС — міліції, Нацгвардії імені Кульчицького та “Донбас” — кілька разів намагалися відбити місто, однак марно.
7 лютого після постійних боїв наші частини залишили село Рідкодуб, а 9 лютого бойовики взяли під контроль село Логвинове, через яке проходить дорога з Дебальцевого на Артемівськ.
Саме по ній здійснювалося забезпечення сил АТО Логвинове також намагалися відбити, зокрема силами 79-ї та 95-ї десантних бригад і Нацгвардії. На підступах до села відбулися танкові бої. Однак у підсумку село залишилося під контролем бойовиків.
Саме через перекриття дороги на Артемівськ в Логвиновому сепаратисти заговорили про повне оточення угрупування сил АТО в Дебальцевому.
Тим часом у самому Дебальцевому з 14 лютого йшла підготовка до відходу. Були підірвані залізничні колії та інші об’єкти транспортної інфраструктури.
Після встановлення умовного перемир’я окупанти перекинули до Дебальцевого, яке називали своїм внутрішнім районом, додаткові сили з інших напрямків. Як наслідок, підтримки сил АТО в Дебальцевому вже майже не було.
За таких умов Антитерористичний Центр та Генеральний штаб вирішили до ранку 18 лютого вивести всі підрозділи з району. Через морози планувалося виходити не лише автошляхами, а й польовими дорогами.
Відведення військ проходило двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії. Також був організований хибний маршрут, де імітувався рух колон.
У бойових умовах повний вихід з Дебальцевого відбувався у кілька етапів і тривав кілька діб. Комусь вдалося вийти на техніці, а деякі підрозділи (МВС – міліція та ЗСУ) втратили машини внаслідок засідок або ж бездоріжжя, виходили пішки.
Після завершення відходу сили АТО зайняли нову лінію оборони по річці Луганка. Бойовики намагалися атакувати нові позиції, втім, без особливого успіху. Загалом активні бої там продовжувалися до 21 лютого.
Під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців та міліціонерів, 270 було поранено, 7 — взято в полон та 18 зникли безвісти. За весь час оборони Дебальцівського виступу загинуло 136 та було поранено 331 військовослужбовець ЗСУ, СБУ та МВС (міліції).
З 24 січня по 19 лютого 2015 року в боях за українське місто Дебальцеве під час російсько-української війни, за даними Книги Пам’яті полеглих за Україну, загинуло 266 наших воїнів з 41-го військового підрозділу ЗСУ, міліції (МВС) та СБУ.
