За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Мирослава Сорока із села Вікторів, що на Івано-Франківщині, живе з пересадженим серцем майже чотири роки. Донорський орган знайшли за добу після того, як жінка записалася в лист очікування. До операції вона не могла ходити сходами й спати лежачи, а лікарі оцінювали її стан як такий, що вже не підлягає медикаментозному лікуванню, та прогнозували, що без трансплантації вона проживе ще декілька місяців.
Нині жінка повернулася до повсякденного життя. Трансплантацію їй провели у Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені Шалімова у Києві. Один з лікарів, який її оперував, Василь Белейович згодом повернувся на Прикарпаття й очолив обласний клінічний кардіологічний центр. Тепер разом із командою він планує започаткувати трансплантацію серця, а в перспективі — і легень.
Як відбувалася пересадка, що змінилося в житті пацієнтки та чи робитимуть такі операції в обласному кардіоцентрі — у матеріалі Суспільного.
«Наближалася серцева недостатність важкого ступеня»
У 2022 році Мирославі Сороці діагностували дилатаційну кардіоміопатіюЗахворювання серцевого м’яза (міокарда), при якому камери серця (переважно лівий шлуночок або обидва шлуночки) розширюються (дилатують), а їхні стінки стоншуються.Через це серце втрачає здатність нормально скорочуватися та ефективно перекачувати кров по організму, що спричиняє серцеву недостатність. Через це у неї накопичувалася рідина в організмі та легенях, з’явилися набряки й сильна задишка. Жінка розповідає, що до трансплантації її стан поступово погіршувався.
«Не могла рухатися, ходити, була постійна задишка. Вночі йшла спати, то на сидячи впиралася до дивана і так спала, бо лягти не можна було, дихати не давало, а сидячи набагато легше почувалася. А після пересадки серця вже нормально сплю», — розповідає Мирослава Сорока.
Миирославі Сороці зробили трансплантацію серця, Івано-Франківськ. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
За словами завідувача кафедри внутрішньої медицини № 2 та медсестринства Івано-Франківського національного медуніверситету Нестора Середюка, перед трансплантацією медикаменти Мирославі вже не допомагали.
«Пані Мирослава — одна з чергових пацієнток, які записувалися на прийом. Але я побачив, що у неї вже серйозна проблема. Медикаментозна терапія була явно неефективною. Наближалася серцева недостатність важкого ступеня. В неї в серці виштовхувалася кров на 20–30% за один удар, замість 55–75%. І тому я запитав: чи ви згодні на трансплантацію? Вона погодилася», — пригадує Нестор Середюк.
Завідувач кафедри внутрішньої медицини № 2 та медсестринства Івано-Франківського медуніверситету Нестор Середюк. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Мирослава погодилася на операцію, адже розуміла, що це її шанс продовжити життя. За словами жінки, після повідомлення про необхідність трансплантації лікарі прогнозували, що жити їй залишилося кілька місяців.
«У мене брат молодим помер — у 50 років, мама померла в 54 роки. Я думаю: не піду по їхніх стопах. І звернулася вже в Київ, у інститут Шалімова. І так сталося, що я живу далі», — розповідає Мирослава Сорока.
Донорське серце знайшли за добу
Директор Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного центру Василь Белейович на той час працював у Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені Шалімова та проводив операцію з трансплантації серця Мирославі. Він пригадує, що жінка була у важкому стані.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Директор Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного центру Василь Белейович, Івано-Франківськ. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
«Вона прийшла трошки у відчаї, що їй вже важко ходити, і лікування не допомагає. Тому ми ухвалили рішення, що будемо все робити для того, щоб провести трансплантацію. Ці пацієнти — вони приречені. Трансплантація серця виконується тоді, коли вже не можна полікувати медикаментозно і неможливо зробити операцію на серці. Це їм дає шанс на життя», — розповідає Василь Белейович.
Лікарі Василь Белейович та Нестор Середюк з пацієнткою Мирославою Сорокою, Івано-Франківськ. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
У складі хірургічної бригади для пересадки серця Мирославі у медзакладі Києва був і теперішній завідувач відділення серцево-судинної хірургії обласного кардіологічного центру Станіслав Філянін. З його слів, донорський орган знайшли швидко попри рідкісну четверту групу крові Мирослави.
«Вона стала на лист очікування в середу, а вже в п’ятницю ми їй пересадили серце. Пацієнтка не встигла доїхати додому, як їй уже знайшли серце. Ми їй подзвонили і повернули», — пригадує Станіслав Філянін.
Завідувач відділення серцево-судинної хірургії обласного кардіологічного центру Станіслав Філянін, Івано-Франківськ. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Зі слів Мирослави, доноркою стала 40-річна жінка з Житомира. На момент трансплантації Мирославі було 53 роки.
«Моє серце молодше за мене на 13 років. Моє серце ще молодше від чоловіка. А чоловік — молодший за мене. Отак у житті склалося», — розповідає Мирослава.
Анестезіолог Владислав Антоненко, Івано-Франківськ. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Операція відбулася вночі 11 лютого 2023 року. За словами анестезіолога Владислава Антоненка, медики дізналися про сумісне донорське серце напередодні пізно ввечері.
«Викликали її до нашої лікарні. І десь о першій-другій ночі почалася операція. Приблизно о четвертій-п’ятій ранку ми закінчили, виїхали у відділення реанімації», — говорить Владислав Антоненко.
Пацієнтка Мирослава Сорока у першу добу після трансплантації з кардіохірургом Василем Белейовичем, Київ. Надала Мирослава Сорока
За його словами, операція минула успішно. Мирослава пригадує, що уже через добу після цього попросила їсти.
«Я прокинулася о 20:00. Наступного дня зранку Василь Белейович заходить, а я кажу: їсти хочу. Ніхто їсти не дає. Він жартома відповідає: “Тут можна померти тільки з голоду, але не від хвороби”. І все, нагодували мене. Як я почувалася? Просто дивлюся всюди, я така “підключена” [до апаратів], тільки годують мене препаратами різними», — розповідає Мирослава Сорока.
Пацієнтка Мирослава Сорока, Івано-Франківськ. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Жінка каже, що не боялася погоджуватися на трансплантацію. Вірила, що все мине добре.
«Пам’ятаю, як я приїхала в центр, то була 22:45, і чоловік мені кинув таку пташку в месенджері: “Все буде добре”. Коли я подивилася на ту пташку, думаю: дійсно, все буде добре. І я не боялася. Не кожен на такий крок піде, як я. Але не бійтеся, це нестрашно», — говорить Мирослава Сорока.
Після операції довелося вчитися ходити
Жінка розповідає, що відновлення після трансплантації було непростим. Спочатку ноги погано слухалися, а ходити доводилося вчитися знову. Водночас вона відчула зміни у самопочутті.
«З кожним роком усе змінювалося в кращий бік. Хто хоче жити, той піде і на такий крок, хоч нелегко було вчитися заново ходити. Ноги такими неслухняними були після операції. Я ходила, як на подушках. Таке відчуття було, що я не стаю на свої ноги. А зараз, Богу дякую, все нормально», — каже Мирослава Сорока.
Пацієнтка на 13 добу після трансплантації з кардіохірургом Василем Белейовичем. Надала Мирослава Сорока
23 лютого 2023 року, через 12 днів після хірургічного втручання, жінку виписали додому. За словами Василя Белейовича, післяопераційний період минув добре, надалі пацієнтка регулярно приїжджала на обстеження.
Мирослава Сорока у лісі. Надала Мирослава Сорока
Сьогодні Мирослава повернулася до звичного життя: працює, готує їжу, самостійно пересувається та підіймається сходами. Проте після трансплантації необхідно постійно дотримуватися рекомендацій медиків і приймати препарати.
«Я живу повноцінним життям, як усі люди. Але таблетки — головне. Протягом дня я випиваю 26 таблеток. Здається, без таблеток немає життя. Підіймаюся сходами вверх-вниз, а раніше не могла через сильну задишку. Оце вже задишки немає повністю. Живу», — говорить жінка.
Прикарпатка Мирослава Сорока. Надала Мирослава Сорока
Для Мирослави Сороки трансплантація стала можливістю повернутися до життя без колишніх обмежень. Вона сподівається, що попереду ще багато років.
«Я постійно читаю дуже багато про пересадку серця, скільки люди живуть. Читала в інтернеті, що чоловік в Америці прожив 20 років. Моя мрія — прожити ще хоча б половину з тих 20 років. Але все одно не хочеться вмирати. Хочеться жити. Це моя мрія — прожити ще і ще», — говорить жінка.
Прикарпатка Мирослава Сорока, Івано-Франківськ. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Як в Івано-Франківську планують розвивати трансплантологію серця
Василь Белейович, який зараз очолює обласний кардіоцентр, — родом із Прикарпаття. Після роботи в Києві він повернувся на Івано-Франківщину. Разом з ним переїхала команда медиків Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені Шалімова. Тепер вони працюють в обласному клінічному кардіологічному центрі та планують там розвивати напрям трансплантології. Василь Белейович каже, що наразі з колегами готуються, щоб проводити трансплантацію серця, а також розглядають можливість трансплантації легень.
Очільник обласного кардіоцентру Василь Белейович, Івано-Франківськ. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
«Наразі ми маємо команду трансплантологів: як хірургів, так і анестезіологів. Ми готуємо кардіологічну команду для того, щоб цих пацієнтів не тільки оперувати, а ще й проводити планове лікування, реабілітацію. Наразі ми маємо все хірургічне обладнання, щоб зробити таку операцію. Це звичайне оперативне втручання, тільки має деякі особливості. А от щодо обладнання лабораторного й іншого характеру — ми також зараз працюємо над тим і плануємо в найближчому майбутньому подавати документи на отримання ліцензії і контрактування трансплантології», — говорить керівник кардіоцентру.
Анатомічна модель коронарних артерій та вен серця. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
За словами Василя Белейовича, у кардіоцентрі планують подавати документи та виконувати необхідні вимоги з 2027 року. Коли саме там зможуть провести першу трансплантацію, залежатиме від завершення підготовчих процедур, укладання договору з Національною службою здоров’я України та наявності першого сумісного донорського органу.
