За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Дитячий хірург з Івано-Франківська Михайло Глагович двічі мобілізовувався до війська — у 2015 та 2022 роках. За час служби у складі 66 мобільного військового госпіталю та медичної роти 81 окремої Слобожанської аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ він провів орієнтовно три тисячі операцій, допомагав організовувати перші стабілізаційні пункти на Донеччині, навчав бойових медиків і рятував поранених під час масових обстрілів. Після демобілізації лікар повернувся на кафедру Івано-Франківського національного медичного університету.
Про роботу військового хірурга, найскладніші операції, втрати побратимів і проблеми, з якими нині стикається українська медицина, — у матеріалі Суспільного.
«Медичний Оскар» за порятунок військових
27 липня Михайло Глагович отримав орден Святого Пантелеймона в номінації «Опора на лінії життя».
Церемонія вручення Михайлу Глаговичу ордена Святого Пантелеймона. Михайло Глагович
«Мені дуже було приємно отримати цей орден з рук Віктора Ющенка. Це — дуже велика відзнака для лікаря, велика честь і гордість. Це не лише моя заслуга. Я хотів би присвятити цю нагороду своїм побратимам із медичної роти 81 окремої Слобожанської аеромобільної бригади, які й зараз щохвилини працюють на лінії бойових дій», — каже Михайло Глагович.
Від дитячого хірурга — до бойового медика
Лікар із майже 30-річним стажем Михайло Глагович п’ять з половиною років рятував життя бійців на фронті. У 2015 він служив інструктором на Яворівському полігоні, а згодом став військовим хірургом 66 військово-мобільного госпіталю, який дислокувався у Покровську на Донеччині. Там Михайло Глагович виконав приблизно тисячу операцій, надаючи допомогу військовослужбовцям і цивільним.
Михайло Глагович з побратимами оперує бійця. Михайло Глагович
«Підготував два взводи саперів. Відразу не знали, що я — лікар. А пізніше, вже як дізналися, то я у складі 66 військово-мобільного госпіталю вирушив у зону антитерористичної операції. Ми працювали в Авдіївці, Мар’їнці, Красногорівці, Кураховому. Там працювавав хірургом я і мої побратими — анестезіолог Ігор Красовський і травматолог Ігор Нижник», — пригадує Михайло Глагович.
У 2016 році він демобілізувався та повернувся до роботи в Івано-Франківську обласну дитячу лікарню.
«Ти просто робиш усе, щоб людина залишилася живою»
З початком повномасштабного вторгнення росіян у березні 2022 року Михайло Глагович долучився до організації роботи медичної роти 81 окремої Слобожанської аеромобільної бригади. Він був одним з організаторів першого стабілізаційного пункту, який забезпечував медичну допомогу підрозділам Збройних сил України поблизу Богородичного та Святогірська, Білогорівки, Сіверська, Серебрянки, Закітного і Кривої Луки. За словами Михайла Глаговича, у 2022 році вони фактично «з нуля» створювали систему медичного забезпечення бригади.
Михайло Глагович. Михайло Глагович
«Спочатку працювали “з коліс”. Потім організували перший стабілізаційний пункт у Святогірську. Коли російські війська захопили місто, ми вийшли, а після його звільнення повернулися й продовжили роботу. У жовтні ми перемістилися, тому що наша бригада зайняла позицію в Білогорівці. Час евакуації до нас, медиків, складав 10–15 хвилин. Зараз цей час уже зріс до години й більше. А тоді так було. Ми перебували в цьому регіоні три роки», — говорить хірург.
Під час одного з виїздів Михайло Глагович разом з медиками надавав допомогу бійцям, які майже три місяці без ротації перебували на позиціях.
Михайло Глагович з медиками перев’язують ногу бійця. Михайло Глагович
«У підвалі одного з будинків були військові, які потребували допомоги. Усі були виснажені. Ми зрозуміли, що потрібно провести ротацію, бо фізично й морально люди вже не могли там залишатися. Там така дорога йде, у декілька шарів — трупи москалів. Вони їх не забирали, запах — жахливий. Коли поверталися, їхали із заклеєними фарами, бо тривав мінометний обстріл. Попри це, нам вдалося виїхати без втрат», — каже Михайло Глагович.
Михайло Глагович. Михайло Глагович
За його словами, у роботі військового хірурга головне — діяти без зайвих емоцій.
«Часто запитують, які емоції у військових хірургів. Я б не сказав, що вони живуть емоціями. Емоції відсутні. Ти просто робиш свою роботу, робиш усе, щоб людина залишилася живою. А емоції приходять уже потім», — каже медик.
«Бувають такі випадки, що в цивільному житті ніби несумісно з життям, а тут виживають»
Михайло Глагович згадує пацієнтів, чиї історії запам’яталися найбільше. Один із них вижив після важкого поранення грудної клітки та масивної крововтрати.
«В операційній ми провели торакотоміюХірургічне розсічення грудини або ребер для відкритого доступу лікаря до органів грудної порожнини. Тривалий час не могли зупинити кровотечу, тому що місце було важкодоступне. Боєць втратив багато крові. Ми переливали його ж кров із грудної клітки і, крім того, донорську. У загальному об’ємі пішло 8 літрів. Ми всі думали, що він помре на операційному столі. Але він вижив. Бувають такі випадки, що в цивільному житті ніби несумісно з життям, а тут виживають. Можливо, це адреналін або стресова ситуація», — говорить Михайло Глагович.
Михайло Глагович. Михайло Глагович
Одним зі складних епізодів у службі він називає ракетний удар по залізничному вокзалу в Краматорську у квітні 2022 року, коли до лікарні, де він працював, доставили десятки травмованих.
«До нашої лікарні тоді доправили понад 80 поранених. Медики швидко провели сортування, адже всі мали досвід роботи з часів АТО і знали, як діяти. Згодом приїхали колеги на допомогу й були приємно здивовані організацією. Працювали всі операційні, протишокові, і майже всіх поранених вдалося врятувати. Лише кілька людей мали поранення, несумісні з життям. Це велика гордість — усвідомлювати, що ти долучився до чиїхось життів, і завдяки тобі людина залишилася живою», — каже Михайло Глагович.
Михайло Глагович перед операцією. Михайло Глагович
З його слів, особливо болісними були втрати побратимів.
«У жовтні 2023 року стабпункт у нас був у Закітному. Тоді після удару КАБуКерована авіаційна бомба загинув мій побратим Мирослав Дебенко. Він якраз перебував на бойовому чергуванні. Про нього всі говорили лише хороше — і лікарі, і фельдшери, і поранені військові. Після цього ми були змушені шукати нову локацію для стабілізаційного пункту», — говорить Михайло Глагович.
Загалом з 2022 по 2026 рік військовий медик провів орієнтовно дві тисячі операцій.
Михайло Глагович. Михайло Глагович
«Він першим започаткував стабілізаційну роботу»
Начальник лікувального відділення медичної роти 81 окремої Слобожанської аеромобільної бригади Віталій Маланчук пригадує, як Михайло Глагович був одним з організаторів першого стабілізаційного пункту для підрозділу.
«Він першим започаткував стабілізаційну роботу. Створив перші стабпункти, які й сьогодні залишаються одними з найкращих на рівні десантно-штурмових військ і загалом Збройних сил України. Я думаю, немає таких оперативних втручань, що стосується черевної порожнини, малого тазу, пролонгації підшлункової, де б ми не кликали його на допомогу. Плюс — поранення грудної клітки, підшлункової залози, дванадцятипалої кишки. Михайло Васильович має дуже великий досвід, й основне — він уміє доступно показати», — розповідає Віталій Маланчук.
Військові медики перев’язують пораненого бійця у стабілізаційному пункті. Михайло Глагович
За словами начальника медичної служби одного з батальйонів бригади Андрія Панчака, Михайло Глагович став наставником для багатьох військових медиків.
«Як хірург, Михайло Васильович — приклад бездоганної майстерності, холодного розуму та впевненості в найскладніші моменти. Як наставник, формує не лише клінічне мислення, а й характер і відповідальність до своєї професії. Як військовий, уособлює честь, відданість присязі та справжню мудрість», — каже Андрій Панчак.
Повернення до цивільного життя
У 2026 році Михайло Глагович пройшов військово-лікарську комісію, отримав групу інвалідності та звільнився зі служби.
«Я проходжу реабілітацію із Зевсом. Це — моя собака. Її подарували моєму сину — дітям дарують, а батьки повинні займатися. Зевсу буде пів року через тиждень. Це — тибетський мастиф. Він має свій характер, ми з ним разом знаходимо спільну мову. Це відволікає дуже добре», — говорить Михайло Глагович.
Собака Михайла Глаговича на кличку Зевс. Михайло Глагович
Наразі лікар повернувся на роботу до Івано-Франківського національного медичного університету. Після періоду адаптації з вересня він планує працювати викладачем на кафедрі дитячої хірургії, де є доцентом.
Михайло Глагович каже: наразі дедалі менше молоді обирає медичні професії.
«Я дізнався, яка ситуація в медичних коледжах й університетах. Недобори там великі, і це не лише в Івано-Франківську — по всій країні. Це — бомба сповільненої дії», — каже медик.
За його словами, якщо ситуація не зміниться, Україна може зіткнутися з дефіцитом медичних працівників.
«Рано чи пізно це призведе до того, що доведеться платити великі гроші спеціалістам з інших країн, тому що своїх лікарів не вистачатиме. Старше покоління ще працює на ентузіазмі, а молодь не готова витрачати десять років на навчання, щоб потім отримувати мізерну зарплату. Це може призвести до великої біди для нашої країни», — завершує розмову Михайло Глагович.
