За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Вигода на Івано-Франківщині може увійти в перелік найкращих туристичних сіл світу за версією ООН Туризм. Вигоду місцеві жителі називають брамою в Карпати, селище славиться своєю історичною вузькоколійною залізницею, природою і довгою історією лісозаготівлі. А ще — бойківськими традиціями, звичаями та давніми стравами.
Що цікавого є у Вигоді, як зараз живе громада, чим вона підкорюватиме міжнародне журі та що зі світовим визнанням робитимуть місцеві жителі — читайте у матеріалі Суспільного.
«Насправді не так багато вузькоколійок залишилося в Україні»
Основною туристичною атракцією у Вигоді є Карпатський трамвай, який рухається вузькою колією. Її у селищі почав будувати австрійський барон Леопольд Поппер фон Подгарі наприкінці ХІХ століття для того, щоб перевозити деревину.
«Вигода якраз починалася з того, що був центр лісозаготівлі. Спочатку деревину транспортували бокорашіСплавщики лісу, потім проклали вузькоколійку. І Вигода так називається, тому що це було вигідно барону. Бо дуже дорого дерево продавалося, дуже багато лісу він собі закупив і продавав на різні частини», — розповідає менеджерка з туризму Центру спадщини Вигодської вузькоколійки Соломія Пилипчук.
Зараз у громаді продовжують використовувати вузькоколійку для перевезення деревини. Туристичний маршрут там відновили понад 20 років тому. Його довжина — 13 кілометрів.
«Насправді не так багато вузькоколійок залишилося в Україні. В 90-х роках вузькоколійка почала занепадати. І тільки у 2004 році виникла ідея повернути, відтворити частину колії, бо вона використовується не лише для перевезення круглякуДерев’яні колоди, але й туристів», — каже керівниця Карпатського трамвая Марʼяна Ружевич.
Карпатський трамвайчик у Вигоді. Суспільне Івано-Франківськ
Карпатський трамвайчик у Вигоді. Суспільне Івано-Франківськ
Карпатський трамвайчик у Вигоді. Суспільне Івано-Франківськ
Керівниця «Карпатського трамвая» Марʼяна Ружевич. Суспільне Івано-Франківськ
З її слів, трамвайчик курсує і влітку, і взимку. В літній період для туристів відновили шість вагонів, у яких — 238 місць. Найбільше атракцію відвідують діти. Упродовж 2025 року на трамваї покаталися 34 тисячі туристів. З кожним роком кількість відвідувачів збільшується.
«Я — з Донецької області, живу в Івано-Франківську. Зараз у відпустці, тому приїхала у Вигоду покататися на Карпатському трамвайчику. Дуже люблю цю фауну, флору, всю цю природу. І я вважаю, це — найбільше багатство України», — каже туристка Інеса.
Інтерактивний музей у резиденції австрійського барона Леопольда Поппера
Дізнатися більше про флору й фауну місцевості, історію вузькоколійки та легенди про бокорашів, які річкою сплавляли ліс, можна у центрі спадщини Вигодської вузькоколійки. Музей облаштували у 2016 році у колишній резиденції барона Поппера.
«Будівля була оновлена, але це все залишилося з часів барона. Ми знайшли листівку і старалися так відтворити будівлю, якою вона була ще за часів барона. Наш музей — інтерактивний. У нас є три секції. В одній ми розповідаємо про лісозаготівлю, бокорашів, є і макет паровоза, можна запустити паровий двигун. Ще одна — річкова екосистема. Там можна дізнатися, як визначити, скільки років рибі. Третя — це в нас лісова екосистема Карпат», — розповідає менеджерка з туризму центру Соломія Пилипчук.
Центр спадщини Вигодської вузькоколійки. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
Резиденція барона Поппера, в якій у 2016 році облаштували Центр спадщини Вигодської вузькоколійки. Суспільне Івано-Франківськ
Центр спадщини Вигодської вузькоколійки. Суспільне Івано-Франківськ
Центр спадщини Вигодської вузькоколійки. Суспільне Івано-Франківськ
Менеджерка з туризму Центру спадщини Вигодської вузькоколійки Соломія Пилипчук Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
З її слів, з 2016 року музей відвідали 100 тисяч туристів. Найчастіше центр відвідують школярі, які приїжджають на екскурсії групами.
«Ми приїхали з дітьми з Дрогобича, щоб вони побачили, як це все відбувалося, як деревину сплавляли. Можу сказати, що навіть я цього не знала», — каже туристка Леся Федоричко.
«Наші предки 100 років тому харчувалися правильно, ми так зараз не харчуємося»
Вигода є одним із осередків Бойківщини — етнографічного регіону із самобутньою культурою, традиціями та кулінарією. Місцева жителька Оксана Клебан досліджує та популяризує бойківські страви. Як їх готувати, навчає на свої майстер-класах, які проводить для туристів.
Цього разу господиня приготувала бульбяні пироги.
«Цій страві — понад 100 років. Тому що мій батько з 1920 року, то він вже їв у дитинстві бульбяні пироги. Значить, це готувалося ще до того, у ХІХ столітті. Це — страва недільна. Її готували тільки у свято або в неділю. Через те, що в сім’ї було 10-12 людей, треба було два відра картоплі», — розповідає Оксана Клебан.
Для бульбяних пирогів потрібно змішати варену і сиру натерту картоплю, додати яйце, крохмаль та спеції. Вони — із сиром та кропом. А загалом, каже господиня, ця страва може мати пʼять начинок. Окрім сиру, їх можуть готувати з яблуками, квашеною капустою, білими грибами чи бринзою.
Оксана Клебан готує бульбяні пироги. Суспільне Івано-Франківськ
Бульбяні пироги. Суспільне Івано-Франківськ
Оксана Клебан. Суспільне Івано-Франківськ
«Наші предки 100 років тому харчувалися правильно, ми так зараз не харчуємося. Через те, що це — безглютенова страва», — каже Оксана Клебан.
Пироги подають із спеціальною підсмажкою.
«Цибулька смажиться, тоді — шкварки туди, сметану, посолити, поперчити, і це є такий соус. Старовинні страви з простих складників складаються. Але є оці такі нюанси, що підсмажка має смажитися дуже довго, щоб сметана домашня википіла на масло, і вона тоді дає специфічний смак», — каже господиня.
«Зрозуміли, що потрібно відроджувати гастрономію, щоб показати, яка у нас прекрасна Вигода»
Оксана Клебан — одна з перших у громаді почала займатися зеленим туризмом, а ще створила туристичний кластер, який обʼєднав місцевих підприємців та ремісників. У 2017 році у кластері було шість учасників, зараз — 28.
«Тоді я зібрала того, кого мені треба було. В мене — садиба, мені треба було коні, щоб катати своїх гостей. Мені треба було хату-музей й магазин сувенірів. Потім знайшла пана Миколу, в нього був апібудиночокСпеціальна дерев’яна споруда для оздоровлення та відпочинку, всередині якої встановлені бджолині вулики із лежанками для людини. Був коваль у нас. І хлопці були з арабськими скакунами. Так ми співпрацюємо між собою. Я, наприклад, маю людей. Я кажу: до Оксани їдьте на баранину чи йдіть до Володі їсти. Я їх просто рекламую, і так само вони мене. Це — популяризація Бойківщини», — каже Оксана Клебан.
Одним з перших до туристичного кластера долучився Володимир Штогрин. Він — власник крамниці сувенірів та кафе-музею у Вигоді. У меню його закладу — страви бойківської кухні, а на стінах — старовині речі, якими колись користувалися бойки. У його кафе зокрема Оксана Клебан проводить кулінарні майстер-класи.
Власник кафе-музею у Вигоді Володимир Штогрин. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
«Зрозуміли, що потрібно відроджувати українську культуру, оцю гастрономію, щоб все це показати діткам, показати, яка у нас прекрасна Вигода, Бойківщина. Коли ми це відкривали — самі закохалися у цю справу, почали збирати старовинні речі. Ці речі — з нашого дому, від моєї бабусі, від дружини бабусі. Ми знайшли тут для них місце, і коли люди приїжджають, ми про все це розказуємо», — каже Володимир Штогрин.
Кафе-музей у Вигоді. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
Утримують ферму, варять сертифіковану бриндзю та розказують про побут бойків
У туристичний кластер входить і Оксана Лучків. Жінка разом із сім’єю утримує овечу ферму поблизу Вигоди. Там вона виготовляє дев’ять видів сиру, зокрема і сертифіковану овечу бриндзю.
«Вона — високогірна, тільки два виробники є в Україні. Ми — одні з них, інший ще є у Рахові. Сертифікація проходить раз на два роки, але у будь-який момент можуть просто приїхати представники і попитатися. Представники кожного разу інакші, їх можна навіть сплутати з туристами, це доста так цікаво. Всі багато говорять про різні сири світу, такі як пармезан, рокфор, а у нас є бриндзя, яку так само треба просувати, щоб знали не тільки в Україні її, як біле золото Карпат, а й у світі», — говорить фермерка.
На своїй фермі Оксана Лучків приймає відвідувачів. Там вони можуть побачити, як вона варить сир, спробувати його та познайомитися із маленькими овечками.
«Сир ми вже варимо дев’ять років. З туристами працюємо вісім. Щороку більше ми стаємо відомі для людей, для туристів. Всім цікаво приїхати, подивитися, особливо людям цікаві оці маленькі овечки, яким тиждень чи два», — розповідає Оксана Лучків.
Ферма Оксани Лучків. Суспільне Івано-Франківськ
Оксана Лучків. Суспільне Івано-Франківськ
Ферма Оксани Лучків. Суспільне Івано-Франківськ
Ферма Оксани Лучків. Суспільне Івано-Франківськ
Оксана Лучків виготовляє сертифіковану овечу бриндзю. Суспільне Івано-Франківськ
Хата 1918 року на обійсті Оксани Лучків. суспільне Івано-Франківськ
Ферма Оксани Лучків. Суспільне Івано-Франківськ
Туристи можуть і заночувати на фермі, а також ознайомитися із побутом бойків у старовинній хаті 1918 року, яка розташована на подвірʼї.
«Років пʼять ми повністю збирали все по родині, а потім люди вчули, що ми робимо родинний музей, і почали давати різні речі. Це — більшість Бойківщина або Бойківщина переплетена з Гуцульщиною. Бойки були дуже скритною етногрупою, вони були у низах, більше потерпали, ніж гуцули. Гуцули жили по верхах. І навіть є така поговірка, що бойко з гуцулом не дружить», — каже Оксана Лучків.
Старовинний будинок належав родині чоловіка Оксани Лучків. Його перевезли на ферму із села Старий Мізунь.
Оксана Лучків з ягнятком. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
«Це ми більше собі зробили на памʼять про родину, і щоб люди знали, як колись жили, бо багато хто не знає, як колись було. Діти у шоку, як всі жили в одній кімнаті: і дідусі, і бабусі, прабабусі, хто був живий. Для дітей, які мають свою власну кімнату, зараз — це шок, як ще хтось може бути і особливо спати на підлозі», — говорить Оксана Лучків.
«Це — наш шедевр. Євангеліє 1690 року, яке надрукували у Львові»
На території Вигодської громади, у селі Пациків, розташована церква Успіння Пресвятої Богородиці. Храм звели у 1691 році. У ньому збереглися автентичні двері, ключі та іконостас. А ще у церкві є Євангеліє, якому понад 300 років.
«Це — наш шедевр. Євангеліє 1690 року, яке надрукували у Львові. Обкладинки деревʼяні. Ми його кладемо, тільки коли ідуть люди до плащаниці. Так, люди раз на рік цілують це Євангеліє», — показує книгу скарбник церкви Василь Васильків.
У храмі збереглося ще одне Євангеліє 1895 року.
Євангеліє 1690 року у церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
Скарбник церкви Успіння Пресвятої Богородиці Василь Васильків. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
Євангеліє 1895 року у церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
Євангеліє 1690 року у церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
«Це Євангеліє трохи молодше. Його жертвував Андрей Василов за отпущення гріхів своїх і жінки Марії. Я знайшов його могилу тут, на цвинтарі, позаду церкви, а на могилі дата смерті — 1896 рік. Отже, у 1895 він нам пожертвував це Євангеліє, а у 96 відійшов», — говорить Василь Васильків.
Кілька років тому в храмі вибили вікно та викрали два Євангелія. Тоді, пригадує скарбник церкви, крадія спіймали, а представникам храму потрібно було довести, що святі книги справді належать їм.
«Ми їздили на впізнання в Івано-Франківськ. І, на моє щастя, нам показали декілька подібних, а я кажу: на нашому Євангелії має писати “Пациків. 1932 рік” Полистали і є. Все, я довів, це — наше, забираємо. Друге Євангеліє, воно велике, я сказав про напис, хто його пожертвував. І нам всі Євангелія повернули. Нас кликали в Калуш на суд. Один раз ми поїхали, але пізніше доля того чоловіка нас не цікавила. Бо головне — нам повернули Євангелія», — говорить Василь Васильків.
«У нас — гори непротоптані, дикі гори»
Голова Вигодської громади Микола Мацалак каже, що туристична галузь не приносить у місцевий бюджет багато грошей. Так, за 2025 рік туристичний збір у громаді склав приблизно 150 тисяч гривень. Голова додає, що лише 1% місцевих працюють у сфері туризму. З його слів, кафе, музеї та магазини розташовані у Вигоді, а от зелених садиб найбільше у сусідніх селах.
«Я бачу майбутнє нашої громади у туризмі. Ми межуємо із двома областями — Закарпатською і Львівською. І в нас гори непротоптані, дикі гори. Бо вже та сторона, де Говерла, там дуже багато туристів. У нас ще такий трошки дикий туризм, і це теж приваблює туриста», — каже Микола Мацалак.
Чи увійде таки Вигода у ТОП кращих туристичних сіл світу за версією ООН туризм, буде відомо наприкінці 2026 року. Саме тоді, як йдеться на сайті Державного агентства розвитку туризму України, оголосять переможців.
Вигода. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
Вигода. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
Вигода. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
Вигода. Суспільне Івано-Франківськ
«Вигода заслуговує на це звання не тому, шо це наша місцевість, а тому, що у нас є такі атракції, яких немає ніде, як трамвайчик, наприклад. Якщо вона виграє, а я впевнена, шо так буде, це дасть великий поштовх людям, які займаються туризмом, і навіть розвитку сіл», — каже фермерка Оксана Лучків.
А Оксана Клебан додає: «У нас — надзвичайний потенціал, надзвичайний. У нас дуже багато цікавого, просто ніхто про нього не знає».
