Акторка Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка та психологиня Ірина Онищук зізнається, що робота з людськими травмами та переживаннями є емоційно виснажливою.
За її словами, вона також стикається з професійним вигоранням, тому особливо цінує підтримку колег і намагається зберігати баланс між театром, психологією та сім’єю.
Про це акторка розповіла в інтерв’ю журналістці Фіртки.
«Насправді я вигораю», — зізналася акторка.
Ірина Онищук пояснила, що психологи регулярно проходять супервізії — професійні зустрічі, під час яких можуть обговорити складні випадки, отримати підтримку колег і проговорити власні переживання.
«Свого часу я працювала з людьми, які мали посттравматичний стресовий розлад. Я навіть пройшла відповідне навчання у США. Однак згодом зрозуміла, що поєднувати театр, сім’ю та таку емоційно виснажливу роботу — неекологічно».
Нині фахівчиня більше займається консультаціями, спілкуванням та організацією спільних занять.
«Я переконана, що одна з найкращих терапій — це проста людська присутність. Прогулятися, випити кави, пограти в настільну гру, разом приготувати вечерю. Іноді саме це допомагає більше, ніж довгі розмови в кабінеті».
Говорячи про поєднання двох професій, Ірина Онищук наголосила, що насамперед вважає себе акторкою.
Водночас акторка підкреслила, що лише починає свій шлях у психології. За її словами, це надзвичайно глибока професія, яка потребує постійного навчання та розвитку.
Акторка також розповіла, що працює поруч із досвідченими фахівцями у Першому добровольчому хірургічному шпиталі та ветеранському просторі.
«Я ж лише невелика частина цієї команди. Допомагаю настільки, наскільки можу, але моя головна професія — акторська», — сказала вона.
Ірина Онищук додає, що відчуває внутрішню потребу бути поруч із українськими військовими.
«Це неймовірні люди. Вони заряджають мене своєю силою, а я, сподіваюся, можу підтримати й зарядити їх своєю енергією», — підсумувала акторка.
Більше читайте у матеріалі: Удень — психологиня у шпиталі, увечері — акторка на сцені: Ірина Онищук про театр, війну і силу людської підтримки.
