За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
9 листопада 2026 року у Бурштині на Івано-Франківщині помер ветеран ОУН-УПА та колишній політв’язень Федір Наритник. У 1954 році його засудили до смертної кари, а через пів року вирок замінили на 25 років таборів строгого режиму.
Про це повідомили на Facebook-сторінці Бурштинської міської ради.
Федір Наритник народився 1929 року в селі Дем’янів у селянській родині.
«Разом із братом та сестрами працював на полі, допомагав батькам по господарству. Його дитинство закінчилося тоді, коли прийшла війна. Федір лише почав ходити до шостого класу, як просто з уроку більшовики забрали вчителя. Те саме повторилося і наступного місяця, і школярі порозходилися по хатах», — цитують текст художньої керівниці театру-студії «Жива історія» Тетяни Зарецької на Facebook-сторінці «Опілля: скарби нації».
У 1942 році хлопець вступив в молодіжний осередок ОУН. Там він читав літературу, слухав лекції з історії та вивчав «Декалог».
У 14 років Федір Наритник отримав перше завдання як зв’язковий. Він мав занести в Більшівці штафету — маленьку записку з вказівками для підпільників. Що було в ній написано, хлопець не знав. У разі небезпеки її треба було проковтнути.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Із цим завданням юнак впорався, тому вже згодом йому доручали мандрівки у інші пункти: Вигівка, Різдвяни, Мартинів… Пізніше задля кращої конспірації правила змінилися, записки вже не віддавали просто в руки, а відносилися до наперед обумовлених місць, як то дупла дерев тощо. Їх інформували, що робити і як діяти в разі сутичок з гестапо чи більшовиками», — писала Тетяна Зарецька.
Члени ОУН-УПА, другий ліворуч стоїть Федір Наритник. Facebook/Опілля: скарби нації
У 1954 році Федора Наритника заарештували. Він два з половиною роки просидів у в’язниці в Станіставі. Судове засідання тривало тиждень. Серед десяти обвинувачених хлопець був наймолодшим.
«Суд засудив усіх до вищої міри покарання, тож ще пів року Наритник провів у камері смертників. Та “вишку” скасували, натомість присудили 25 років таборів строгого режиму. Вже в мордовському таборі справу переглядали ще раз, і суд відправив Федора на “перековку” на благо радянського суспільства. Спитали, чи хоче обвинувачений сказати щось суду. Федір відповів українською: “Дякую. Я пішов!”», — йдеться у розповіді Тетяни Зарецької.
Коли Федір Наритник повернувся додому, у Бурштині його не хотіли приписувати, тому він поїхав у Калуш. Там чоловік вантажив ліс на вагони, вчився на шофера. Згодом працював на цукровому заводі в Бовшеві. Останні роки чоловік жив у Бурштині.
«Попри пережите та проблеми зі здоров’ям, Федір Степанович зберігав почуття гумору, оптимізм і незламний дух. Казав: якби був молодшим, пішов би на передову. А українським захисникам передавав: “Боріться! Най вам Бог помагає! Бо ніхто, крім вас, того не зробить”», — цитують у дописі Бурштинської міськради ветерана ОУН-УПА.
У 2026 році Федора Наритника нагородили почесним нагрудним знаком командувача Сил спеціальних операцій «Вовча зграя» за успішне виконання важливих завдань щодо організації, ведення й підтримання руху опору ветеранів ОУН-УПА.
