За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Алла Черній — родом з Херсона. У 2022 році через повномасштабну війну вона з родиною евакуювалася. Сім'я намагалася освоїтися на Кіровоградщині, згодом — за кордоном. Потім родина знову повернулася в Україну. Вже понад рік Алла Черній з рідними мешкають в Івано-Франківську. Саме в цьому місті, після десятків років роботи медсестрою, жінка у свої 59 наважилася змінити професію — перекваліфікувалася на монтажницю радіоелектронної апаратури.
Про життя "з нуля" на шостому десятку та в чужому місті Алла Черній розповіла Суспільному.
"Важко було переступити поріг будинку і покинути його"
У Херсоні Алла Черній працювала медсестрою в одній із поліклінік. Її родина мала приватний будинок, чоловік — власну справу. Жінка каже: ніколи не думала, що за кілька років до пенсії доведеться залишити все.
Алла Черній у соняхах на Херсонщині. Алла Черній
"Наш район розташований ближче до Антонівського мосту. Там відбувалися запеклі бої, і в нас було дуже гучно. Просто ми не уявляли, що війна — настільки страшна. У спогадах з дитинства є книжки про війну, але це не та війна. Ця набагато страшніша. Ми виїжджали "в нікуди". Важко було переступити поріг будинку і покинути його та усе майно. Ми взяли зі собою тваринок. З нами тут наші собаки", — розповідає Алла Черній.
Алла Черній з чоловіком за кордоном. Алла Черній
Рідне місто вона із сім'єю залишила у квітні 2022 року. Через десятки блокпостів, пригадує жінка, їхали дві доби. Куди прямувати і як далі жити, Алла Черній уявлення не мала.
"Я не могла себе контролювати. Це було просто якесь жахіття. Чоловік — спокійний. Його запитуєш — мовчить. Потім він мені сказав: "Так, я також не знав, що робити, і не знав, яку дати тобі відповідь". А мені потрібна була відповідь, коли закінчиться, і коли ми повернемося додому", — говорить жінка.
Алла Черній у Карпатах. Алла Черній
"Якщо ти вирішив почати нове життя, то ти це зможеш"
Додому сім’я Черніїв так і не повернулася. Два роки вони жили на Кіровоградщині. Намагалися освоїтися за кордоном і в інших куточках України. Але теперішнім домом жінка називає лише Франківськ.
Алла Черній в Івано-Франківську. Алла Черній
"Я кожне місто приміряла під себе. Більш як рік тому приїхала в Івано-Франківськ. Я закохалася в нього з першого погляду, з першої хвилини. Місто мені здалося настільки комфортним для життя. Воно мені нагадує Херсон, таке компактне. У ньому мені все подобається — такі чудові краєвиди та люди", — каже херсонка.
Як почати життя у 59 років у новому місті, без роботи та власної оселі, жінка не розуміла. Вона каже, що працювала з психологами, аби дати раду емоціям.
"Якщо ти вирішив почати нове життя і щось зробити, то ти це зможеш. Я зрозуміла: я можу все. Думаю, надія повинна бути, але вона тільки споглядає за нами і чекає свого часу. Тому що ця надія не дає рухатися людині вперед. Ти надієшся повернутися додому, надієшся, що в тебе там залишилося майно, транспорт, робота. Ти сподіваєшся і не робиш ніяких кроків. Ти нічим не займаєшся — просто їси, відпочиваєш, набираєш вагу. Ну, трутень такий. Глянувши у віконечко на ці краєвиди, я зрозуміла: потрібно виходити з цієї зони і починати якесь нове життя. Передусім потрібно знайти роботу", — говорить Алла Черній.
Алла Черній з чоловіком. Алла Черній
Повертатися в медицину жінка не хотіла. З її слів, це — спогади про минуле життя в Херсоні. Відтак, говорить, вона з чоловіком звернула увагу на інформацію про можливість перекваліфікуватися на безкоштовних курсах за програмою проєкту "Промтех".
"Оскільки ми тимчасово переміщені, ми постійно в новинах, в ефірі, що там сталося з нашим містом. Реклама: "Промприлад" збирає на курси без обмежень віку. Це настільки підкупило. Я тут така пенсіонерка-бабулечка. Коли побачила себе в дзеркалі, то подумала: Алло, тобі — 59, роки ідуть, а ти нічим не займаєшся. Це — втрачені роки. Мені так шкода стало, що я нічим не займалася. Я чекала, сподівалася. А потрібно рухатися вперед. Зателефонувала на "Промприлад". Запросили на екскурсію, і ми пішли разом з чоловіком", — розповідає жінка.
З медсестри — у монтажницю радіоелектронної апаратури
Алла Черній навчалася упродовж місяця, по три-п'ять годин щодня. Сьогодні жінка працює монтажницею радіоелектронної апаратури на одному з підприємств області, де 50% її колег — жінки.
"Я виконую всі завдання на моєму робочому місці. У мене все це добре виходить. І я не тільки просто паяю. Я розумію, що роблю. Конкретно бачу виріб, знаю, як його правильно розпаяти. І я насолоджуюся своєю роботою. Це певним чином арттерапія", — каже херсонка.
Алла Черній на новому робочому місці. Суспільне Івано-Франківськ/Інна Сендецька-Монюк
За програмою проєкту "Промтех" на монтажерів радіоелектронної апаратури перекваліфікувалися випускники двох курсів, розповідає керівниця "Промтеху" Оксана Архипчук. З її слів, люди навчаються у спеціально створеній лабораторії, яку три місяці тому відкрили на базі "Промприладу".
"Ми всі розуміємо, що інженери зараз дуже потрібні в країні як для цивільної відбудови, так і для оборонної промисловості. Тому ми заохочуємо і школярів цікавитися цією тематикою, і дорослих, які приходять на різні воркшопи та майстер-класи. З іншого боку, ми хотіли стати простором, де люди, які хочуть вже цілеспрямовано навчитися цієї професії, могли б проходити певні освітні курси", — говорить Оксана Архипчук.
З її слів, курси для перекваліфікації охочих діють упродовж 13 місяців. Найстаршим випускником на їхній платформі був 70-річний чоловік, наймолодшому учню — 21 рік.
"Загалом "Промтех" — це курси прискореного навчання на тих напрямах, які є дефіцитними. Виробництво, промисловість, інженерія — одна із п'яти сфер, на яких ми фокусуємося. Загалом понад 250 людей уже пройшли перенавчання за нашими курсами і від 40% до 50% із них працевлаштувалися. Дехто також створив власні бізнеси або розвиває навички в якомусь іншому аспекті", — каже Оксана Архипчук.
Алла Черній. Суспільне Івано-Франківськ/Інна Сендецька-Монюк
Переселенка з Херсона Алла Черній додає: важливо — не вагатися і не боятися змін: "Щоб зробити якусь важливу справу, потрібно спочатку ступити крок вперед. Ви зможете повернутися. Але якщо будете мріяти: я міг би зробити таку справу, але це не вийде. А звідки ви знаєте, що у вас це не вийде? Ви пробували? Ні. Ви не спробували. Я також думала, що нічого в мене не вийде. У мене вийшло. І в мого чоловіка, в нашої родини вийшло стати на ноги, почати життя "з нуля".
