За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Поліцейська Наталія Боровенська протягом двох років служби у зведеному загоні поліції — від Миколаївщини до деокупованого Ізюма — готувала обіди для бійців, які виконували там завдання. У 2024 році вона повернулася до патрульної поліції, і тепер працює в Івано-Франківську.
Про умови, в яких доводилося готувати їжу, настрої у звільнених містах, як перейшла на українську мову та чому вибрала Івано-Франківськ — у матеріалі Суспільного.
"У мами вийшло і я цим горджуся"
Поліцейська Наталія Боровенська розповідає, як у 2017 році проходила відбір до патрульної поліції у Лисичанську на Луганщині. Жінка каже, що вона тоді була тільки із шестирічним сином, бо чоловік у 2016 році підписав контракт зі Збройними силами України.
"Син сидів один на трибуні і кричав: "Мамо, давай". Це було так зворушливо. Він там так вболівав, що я просто не могла собі дозволити не добігти цей кілометр", — пригадує Наталія Боровенська.
Наталія Боровенська із сином Маратом приїхали на відбір до патрульної поліції у Лисичанську на Луганщині. Надала Суспільному Наталія Боровенська
Син поліцейської Марат Боровенський додає, що в той момент не думав, що для матері це буде така велика підтримка.
"Я сидів на стадіоні, щось в телефоні дивився собі і потім такий дивлюся, а мама з останніх сил біжить, тому я вирішив, що потрібно її підтримати. Там було дуже багато дівчат, які теж хотіли потрапити, але вони не пройшли в поліцію. Але у мами вийшло і я цим горджуся", — каже Марат Боровенський.
Марат Боровенський. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
Хлопець тоді пішов у перший клас і часто сам ходив до школи, бо мама була на службі. Наталія говорить: віддала його в україномовний клас, хоча тоді у побуті часто спілкувалися російською.
"Мене дуже здивувало, в нашому класі була донька вчительки цієї школи, вчительки із біології, і вона свою доньку віддала в російськомовний клас. Але в четвертому класі вийшов вже закон, що відміняють російськомовні класи і їх об'єднали", — розповідає Наталія Боровенська.
Поліцейська Наталія Боровенська в Івано-Франківську. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
Жінка додає: готуючись до вступу в патрульну поліцію, вона вчила всі закони українською мовою, що дуже допомогло їй згодом на службі. Зрештою перейшла на українську мову після евакуації до Івано-Франківська у 2022 році. Каже, що тепер сама може зробити зауваження, якщо почує в громадському місці російську.
"А де ми живемо? Ми живемо в Україні. Багато людей там кажуть: "Ой, я не знаю, як там про якийсь випадок сказати комусь". Як? Словами через рот. Просто береш і робиш. Не треба себе накручувати. Трошки впевненіше, якщо тобі щось незрозуміло, ти просто перепитуєш: "А що це означає?" і все. Ну, всі ж люди", — говорить поліцейська.
Поліцейська Наталія Боровенська. Надала Суспільному Наталія Боровенська
"Згадуєш тих хлопців, які вже не повернуться ніколи додому, і цінність життя просто в рази зростає"
Наталія Боровенська розповідає: у 2022 році її чоловік знову пішов у військо, а вона у серпні 2022 зголосилася бути кухаркою у зведеному загоні поліції, який виконував завдання на прифронтових територіях.
"Не по собі тоді, коли ти знаєш, що певна кількість людей має прийти на вечерю, а один не приходить. І він не прийде вже ніколи. Були такі випадки, коли ти просто чуєш по рації, що хтось "300". Це також для розуміння, ти просто думаєш хоч би легкий "300", і цей "300" не перетворився у "200". Згадуєш тих хлопців, які вже не повернуться ніколи додому, і цінність життя просто в рази зростає", — каже Наталія Боровенська.
День, коли проваджали тата на війну, 26 лютого 2022 року. Надала Суспільному Наталія Боровенська
З її слів, найважчі умови були у Миколаївській області. Там готували у старій хатині, де не було водопостачання та жили миші.
"Село таке, "у бабусі", бо умови були такі, що готувати треба було на велику кількість, більш як 70 хлопців, дорослих. І умови такі, що треба було воду нагріти на газу. Слава Богу, газ був, але мити потрібно було в мисочках. Це такі сільські умови, які нас "закаляли". І що я так для себе дізналася, що в Миколаєві таке дуже пекельне, палюче сонце", — говорить Наталія Боровенська.
Наталія Боровенська у серпні 2022 року зголосилася бути кухаркою у зведеному загоні поліції. Надала Суспільному Наталія Боровенська
Поліцейська каже: заходячи у звільнений Ізюм, вона дивувалася довірі людей до українських військових.
"Людина просто тобі там довіряє 5-6 тисяч гривень, щоб ти скупився. І людина тобі просто довіряє. Вона пише на аркуші суму, щоб ти собі не забув, і каже: "Добре, дівчата, буде у вас змога, з'явиться інтернет, тоді й перерахуєте гроші". Дуже ми вдячні тим людям, які нам так довіряли. Це було щось неймовірне", — розповідає Наталія Боровенська.
Наталія Боровенська із чоловіком. Надала Суспільному Наталія Боровенська
В Ізюмі їх поселили у будинок, де раніше жили російські військові.
"У тебе є ще якийсь страх і нерозуміння: а, можливо, тут ще не все хлопці подивилися, чи є розтяжка десь, чи граната. Ти просто перевіряєш собі під ліжком, дивишся, чи все ок, шафу обережно відкриваєш", — пригадує поліцейська.
Наталія Боровенська із чоловіком в Ізюмі. Надала Суспільному Наталія Боровенська
Наталія Боровенська додає: під час служби у зведеному загоні вперше в житті готувала дичину. Також жінка мала можливість повправлятися у стрільбі, зокрема, з РПГРучний протитанковий гранатомет.
Наталія Боровенська спробувала у Лимані стрільбу, зокрема, з РПГ. Надала Суспільному Наталія Боровенська
За словами поліцейської, російські "прильоти" були поруч із місцем, де вони жили.
"Я пам'ятаю, що я дуже занедужала. В мене була температура 40. Зрозуміла, що поцілили біля нас в лісі, і він почав вже горіти. Хлопці бігали з відрами з водою й тушили, і поки оце все відбувалося, то відбувся ще повторний приліт в сусідній будинок, в дах попали", — каже Наталія Боровенська.
"Коли тато приїжджає, ми завжди думаємо, що треба цей час класно провести"
Після двох років служби у зведеному загоні поліції жінка вирішила повернутися до Івано-Франківська, до сина, який цей час був із бабусею та дідусем. Чоловік Наталії Боровенської продовжує службу в Силах оборони. Додому приїжджає тільки у відпустку — один місяць протягом року.
"Коли тато приїжджає, ми завжди думаємо, що треба цей час класно провести. І тато каже: "Давайте піднімемося на Хом’як. І це дуже мені сподобалося, що я це зробив з батьками. Тато взагалі не хотів зупинятися", — розповідає син поліцейської Марат Боровенський.
Наталія Боровенська із чоловіком піднялися на гору Хомʼяк. Надала Суспільному Наталія Боровенська
Наталія Боровенська каже, що в Івано-Франківську освоїлася. Місто, в якому вона жила, наразі окуповане.
"В нас — четвертий поверх п'ятиповерхівки, на другому поверсі була пожежа, гасили. Ніби як казали, що там живуть якісь "орки". Там лишився один сусід. Казав, що квартира стоїть, але зрозуміло, що там все вже з неї винесли, і там немає газу, в місті немає води. Десь нам носять, доставляють. Там немає умов", — говорить Наталія Боровенська.
Наталія Боровенська із сином Маратом в Івано-Франківську. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
