За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Від клумби біля хати до квіткової ферми на 30 соток — так за два роки розвинулася сімейна справа Марії Салиги. Разом з мамою і бабусею у селі Вікторів на Івано-Франківщині вона вирощує чорнобривці, амаранти, цинії, соняшники, однак найбільше на грядці — жоржин. Спочатку родина планувала продавати квіти для весільних декорів, проте зараз їх збувають і в місцеві магазини, і постійним клієнтам, які щотижня замовляють букети додому.
Про виклики перших років, цінність локальної квітки та як вдалося сформувати спільноту постійних клієнтів — у матеріалі Суспільного.
«Нас це дуже всіх об’єднує»
Марія Салига розповідає, що працює весільною організаторкою. Для свята їй потрібно багато квітів, які не завжди могла знайти у місцевих. Тож часто їх доводилося привозити з інших областей. Врешті-решт Марія Салига запропонувала своїм рідним відкрити сімейну квіткову ферму.
Марія Салига з матір’ю і бабусею. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
«Мама любила вирощувати квіти й завжди мала таку невелику клумбу біля хати. Вона мій задум підтримала, і ми впорядкували велику грядку. Мама і бабуся займаються вирощуванням і доглядом, а я — радше як менеджерка з продажів. Також я шукаю нові сорти і види квітів, думаю, що б ще впровадити, як доповнити. Тато обробляє грядки, займається добривами і поливом. Нас це дуже всіх об’єднує», — говорить Марія Салига.
Квіти на фермі Марії Салиги. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
У 2025 році вони висадили понад 20 сортів жоржини, а також амаранти, цинії і дельфініум. Цьогоріч, каже Марія Салига, ферма розширилася майже удвічі.
«Ми збільшили кількість сортів жоржини до 50 видів. Вже знаємо, як їх замовляти з-за кордону, щоб щось цікаве посадити. Також цього року ми спробували вирощувати ранункулюс. І це теж дало хороші результати — люди їх полюбили», — розповідає фермерка.
Бджола на жоржині. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
Через велику кількість видів і сортів для деяких квітів у родині вигадують власні назви, щоб легше їх розрізняти.
«Цинія — це в нас “майори”. Є ще “бульборужі”. І з молюцелою вийшла смішна історія. Все Марійка питала: “Як там молюцела?” А я кажу: “Добре наша “моцарела”. І от тепер ми вже сміємося, що йдемо різати “моцарелу”», — говорить матір Марії Галина Салига.
Марія Салига з котом. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
«Коли ми їх завозили в магазини, то не могли повірити, що це наша, локальна, а не з Нідерландів»
Наразі, крім весільних флористів, родина співпрацює з десятьма квітковими магазинами в Івано-Франківській області.
Чорнобривці. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
«Ніхто не очікував, що місцева ферма може вирощувати такої гарної якості квіти. От, наприклад, з дельфініумом так вийшло: коли ми їх завозили в магазини, то не могли повірити, що це наша, локальна, а не з Нідерландів», — каже Марія Салига.
На її думку, вирощені в Україні квіти можуть бути хорошою альтернативою імпортним.
Амарант. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
«Я в цьому вбачаю свою місію, щоб більше розвивати оцей ринок локальної квітки. Тому що квітка, яка їде з Нідерландів або з Еквадору, долає дуже велику дорогу. Її обробляють хімією, щоб вона доїхала. І квітка дуже зростає у вартості через транспортні витрати. Я б дуже хотіла, щоб більше людей долучалися до цього ринку, вирощували квіти тут, і щоб більше цінувалася локальна квітка», — говорить Марія Салига.
«Постійно до нас пишуть місцеві люди, які хочуть, щоб ми їм додому привезли квіти»
Навколо ферми поступово сформувалася спільнота постійних клієнтів. Цьому, зокрема, посприяв випадок, який трапився торік.
Матір Марії Салиги Галина серед квітів. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
«Одна весільна флористка замовила у нас велику партію квітів на весілля. Ми майже тиждень підзбирували квіти. Ще й холодильника тоді не мали, і це було досить складно, тому ми видумували всякі способи, як зберегти квіти. І так сталося, що за декілька днів до того, як ми мали їй віддати це замовлення, флористка його скасувала. Ми не знали, куди їх дівати. І я тоді написала в Threads, що у нас залишилося багато квітів, можливо, комусь потрібно. І тоді почали масово писати франківці: “Привезіть нам, привезіть нам”. Тоді утворилося таке класне ком’юнітіГрупа людей, яких об’єднують спільні інтереси, цінності, професія, мета або місце проживання, ми створили Telegram-канал. І зараз постійно до нас пишуть місцеві люди, які хочуть, щоб ми їм додому привезли квіти», — розповідає Марія Салига.
Марія Салига серед амарантів. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
Нині серед постійних клієнтів — орієнтовно 20–30 людей, деякі щотижня купують букети.
«Є чоловіки, які щотижня замовляють невеличкі букетики для своїх дружин — не забувають. Дуже приємно, коли люди довіряють нам складати саме для них букети, тому що ми себе не позиціонуємо як флористи — не маємо професійних навичок. Нещодавно до нас звернулася дівчина, яка захотіла, щоб ми оформили їй день народження. Вона передала нам свої вази, ми тут усе поскладали, і їй дуже сподобалося оформлення», — говорить Марія Салига.
Гарбузи Марії Салиги. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
Невдовзі на фермі розпочнеться сезон осіннього декору. Для ресторанів і кав’ярень родина вирощує різні сорти гарбузів, патисонів і кукурудзи.
«Кукурудзу ми теж вирощуємо на декор. Це було таке трохи неочікуване для нас, що хтось може хотіти кукурудзу не тільки з’їсти. Вона триметровою виростає, прикольна. І в нас є різні кольори кукурудз: червоні, жовті, фіолетові. Теж така цікавинка», — каже Марія Салига.
