За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
66-річний Анатолій Шостак через постійні російські обстріли покинув рідний дім у Нікополі, що у Дніпропетровській області. Після того, як його квартира зазнала пошкоджень, чоловік жив у селі без газу та з відключеннями світла. Анатолій подолав майже тисячу кілометрів — 2 жовтня він оселився у прихистку для переселенців у Верхнянській громаді на Франківщині.
Своїми спогадами про життя у Нікополі під час повномасштабної війни чоловік поділився з кореспонденткою Суспільного.
Анатолій Шостак. Суспільне Івано-Франківськ
«Обстановка напружена. Стріляють вдень і вночі. “Шахеди”, дрони… Розбиті всі заправки, банки. Що далі, то гірше. Уже не вистачає нервів і терпіння, уже так. Перехрестився і все, і слава Богу», — згадує Анатолій Шостак.
Чоловік 30 років жив у Нікополі. Влітку 2024 його квартиру пошкодило внаслідок обстрілу РФ.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Дорога у Нікополі. Суспільне Дніпро
«Балкон розбило, двері, під’їзд поруч, дитячий майданчик — «градомРадянська та російська 122-міліметрова реактивна система залпового вогню, призначена для ураження живої сили, техніки та укріплень« чи чимось іншим порозбивало все. А на дах сусіднього будинку влучила чи ракета, чи снаряд. Дах загорівся, там ремонтували пів будинка», — розповідає Анатолій Шостак.
Чоловік каже, що йому довелося жити на дачі. Там не було газу і світло вимикали. Можна було лише палити вогонь. Проте жити за містом було безпечніше.
Анатолій Шостак. Суспільне Івано-Франківськ
«Вони били переважно по п’ятиповерхових будинках, по лікарнях, по магазинах — вони знали, куди стріляють. Били там, де скупчення людей — по ринках, по залізничному та автовокзалу. У місто краще не виходити — у будь-яку хвилину може вдарити. Там гине стільки людей», — розказує Анатолій Шостак.
Щоб купити продукти, Анатолій їхав на велосипеді два кілометри.
«Кіоски з продуктами порозбивало. Але люди все одно ремонтують, торгують, ідуть, виносять овочі. А як? Жити треба. Стріляють, а що ж? Раніше ховалися, на кожній зупинці оці сховища стоять. Хочу сказати: ніхто й не ховається. Сидять на зупинці чи стоять з візками з дітьми. Звикли. Воно може і по квартирі, і по дому — куди завгодно влучити», — згадує Анатолій.
Анатолій Шостак. Суспільне Івано-Франківськ
Попри обстріли, зі слів Анатолія, в місті працювали медзаклади, аптеки й супермаркети, «автобуси їздять, люди на роботу ходять».
Через часті обстріли чоловік переїхав на Івано-Франківщину.
«Спокій на душі, нерви заспокоїлися. Спокійно спати почав, вже не хвилююся. Добре. Файно, як кажуть у вас», — каже Анатолій Шостак.
