Наші військові запам’ятають Бахмут як місто-привид, що оповите запахом пороху, постійними звуками артилерії та лопатей, де сталь від снарядів змішалася з землею. Бахмут тримається, відбивається від постійних масових атак. Але якою ж дорогою ціною! 17 Січня, 2023, 19:30 Прикарпаття Переглядів: 1351 
Рідні й знайомі пригадують, що від шкільної парти загиблий Захисник був “золотою дитиною”. Вічна пам’ять Герою! Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Ще наче вчора батько Богдан поспішав до сільської святині, щоб передати офірку від сина. На його, почорнілому від переживання, обличчі виднівся погляд надії. Разом із матір’ю Катериною вони щиро вірили у зустріч, вірили у щасливе повернення Богдана додому. Але ця клята війна спопелила сліди мрії сповіщенням зі Сходу, йдеться в повідомленні Рогатинської громади, інформують “Вікна”.
Крізь сльози й розпач рідні читали такі страшні рядки:
“Ваш син — старший солдат Кручак Богдан Богданович загинув під час артилерійського обстрілу”.
Захисника Богдана Кручака із села Долиняни Рогатинської громади не стало 14 січня. Він був одним із тих титанів, чиє молоде життя обірвалося під час оборони східного форпосту — в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області.
Народився загиблий Герой 27 червня 1997 року у селі Долиняни. У 2014 році закінчив Долинянську ЗОШ І-III ступенів, навчався за спеціальністю “Гірництво” в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. У 2019 році здобув освітній ступінь магістра.
А згодом пройшов службу в армії й тільки почав будувати кар’єру, мріяв створити молоду сім’ю. Хотів стати опорою для батьків, адже був дуже добрим сином, їхньою гордістю з юних років.
Рідні й знайомі пригадують, що від шкільної парти загиблий Захисник був «золотою дитиною»: розумним, ерудованим, надзвичайно порядним та добрим хлопцем, який завжди прагнув навчитися чомусь новому. Таких в наш час дуже мало. Він вмів порадити, підбадьорити, був справжнім у всьому.
І коли 25 липня 2022 року отримав “оповіщення”, без вагань став на захист України.
“Я служив та умію тримати в руках зброю”, — говорив рідним.
Наш земляк служив старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 гірсько-штурмової роти. Виконував бойові завдання на сході України.
У день Василія Великого дзвони рідної церковці у Долинянах наче передчували щось. 14 січня світла душа Богдана полинула в небо. Без найріднішої людини залишилась ще одна оселя громади. Слізьми розпачу вмились батьки, сестра, уся згорьована рідня.
Після війни наш Захисник заслуговував яскравого майбутнього. Воно мало писатися сміхом дітей, сімейним щастям, кар’єрним ростом… Але доля вирішила інакше, викарбувавши ім’я Героя на граніті Пам’яті. Втрачати важко. Особливо, коли гине цвіт нації, який міг би розвивати Україну своїм світлим розумом, працьовитими руками, сміливими ідеями.
“Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині з приводу непоправної втрати. Хай добрий спомин про Захисника Богдана стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, односельців, колег, друзів, бойових побратимів”, — йдеться в співчутті від імені Рогатинської громади.
