За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Ветеран російсько-української війни Антон Фіцич з Косова, що на Франківщині, виготовляє гуцульські бартки, шаблі в стилі доби Козаччини та мечі часів РусіПеріод існування Київської Русі, середньовічної східноєвропейської держави з центром у Києві, що тривав приблизно з IX до середини XIII століття (до монгольської навали), період розквіту української державності, культури та християнства, відомий як доба Володимира Великого та Ярослава Мудрого. До повномасштабного вторгнення коваль робив паркани, ліхтарі та лавки. З березня 2022 року він воював у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Після поранення повернувся з фронту, почав займатися тим, про що мріяв з дитинства — зброярством.
Кореспондент Суспільного побував у кузні, де Антон Фіцич виготовляє сувенірну зброю, і поспілкувався з ним про те, чому взявся за ковальство, як війна вплинула на його ремесло та чи є попит на такі вироби.
"Можливо, якісь свої дитячі мрії так втілюю"
Антон Фіцич займається ковальством із 16 років. Цього ремесла вчився у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Майстер каже: хоча його батько та брат виготовляють вироби зі шкіри, його завжди приваблювала робота з металами.
Антон Фіцич з бартками. З архіву Антона Фіцича
"У мене тато — мисливець, я — мисливець, з дитинства був причетний до зброї. І роблячи барткиТрадиційні гуцульські сокирка або топірець, які слугували зброєю чи палицею-опорою для ходьби горами. Це — гостра вузьконоса сокира з тупим обухом і довгим руків'ям. Вона є частиною культури та побуту гуцулів, а також символом сили та свободи й мечі, можливо, якісь свої дитячі мрії так втілюю", — говорить майстер.
Меч, який виготовив Антон Фіцич. З архіву Антона Фіцича
"Я знав, куди йду. Я йшов без очікувань, без романтики війни"
До 2022 року коваль виготовляв паркани, ліхтарі, лавки й дахи. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Антон Фіцич пішов на фронт добровольцем. Він служив у 108 батальйоні 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". З березня до травня 2022 року військовослужбовець брав участь у боях на Київщині та Донеччині.
Антон Фіцич грає на дримбі. Скрин з відео/Антон Фіцич
"Я знав, куди йду. Я йшов без очікувань, без романтики війни. Я знав, що буде бруд, біль, холод. Там кулі свистіли, гілки падали — все було, як у кіно. На адреналіні ти не розумієш нічого. Після бою в мене телефон "сів". Я павербанк витяг з "броніка", дивлюся — а там дірочка. Куля прошила шеврон, павербанк, броню, і броня зупинила її. Але в азарті бою навіть цього не відчув. Було невесело і шкода хлопців, які загинули тоді", — говорить Антон Фіцич.
Бронежилет Антона Фіцича зупинив кулю. Скрин з відео/Антон Фіцич
Антон Фіцич демобілізувався після травми, яку отримав під час бойового завдання.
"Ми заїхали на позицію. Нас "тепло" зустріли, дуже "тепло". Коли міна прилетіла, я в польоті перед тим, як сховатися, розірвав зв'язки. Та й потім — ще день на позиціях, а згодом вже зрозумів, що нога така, що не вміщається у "талани". То треба було евакуйовувати й так евакуювали. Після поранення щось мене трошки "попаяло", вже зрозумів, що здоров'ям "не вигрібаю", і вирішив звільнитися", — розповідає ветеран.
Антон Фіцич у майстерні. Суспільне Івано-Франківськ
"Війна дала поштовх, щоб я займався тим, що любив завжди"
Після повернення додому ветеран почав займатися зброярством. Зараз він виготовляє бартки, мечі та шаблі.
Бартки Антона Фіцича. Суспільне Івано-Франківськ
"Війна дала поштовх, щоб я займався тим, що любив завжди — холодною зброєю, сувенірною зброєю. Я завжди це хотів робити, але за рутиною не мав часу. А після війни думаю: коли, як не зараз? Першу бартку я зробив собі для задоволення, виставив у сторізКороткі фотографії або відео, які користувачі соціальних мереж, таких як Instagram і Facebook, публікують на 24 години, і за 40 хвилин вона вже була продана. Хоча я навіть не сподівався. Просто виставив похвалитися. І я зрозумів, що цим можна заробляти на хліб. Так воно і понеслося", — каже майстер.
Бартки Антона Фіцича. З архіву Антона Фіцича
На виготовлення однієї бартки коваль витрачає один тиждень, а меча — приблизно три-чотири. Свої вироби майстер декорує сам.
Бартки Антона Фіцича. З архіву Антона Фіцича
"То все — ручна робота. Є традиційні символи, гуцульські — у нас вони такі більше геометричні. Наприклад, солярні знаки. До найпоширеніших солярних знаків належать коло, хрест у колі (сонячний хрест), а також свастичні символи (заломлені хрести), які позначають безперервний цикл природи — хрести. У гуцульському мистецтві багато солярних знаків: сонце, гори, ліс. Я майже ніколи не малюю ескіз, вигадую. От є бартка, дивлюся на неї й починаю на ній же малювати гравіювання і декорувати", — говорить Антон Фіцич.
Антон Фіцич у майстерні. Суспільне Івано-Франківськ
Антон Фіцич у майстерні. Суспільне Івано-Франківськ
Антон Фіцич у майстерні. Суспільне Івано-Франківськ
Майстерня Антона Фіцича. Суспільне Івано-Франківськ
Антон Фіцич у майстерні. Суспільне Івано-Франківськ
Антон Фіцич у майстерні. Суспільне Івано-Франківськ
Антон Фіцич із бартками. Суспільне Івано-Франківськ
"Зброя не вбиває — вбиває людина"
Антон Фіцич пояснює: свої мечі та шаблі не гострить.
"Вони не є холодною зброєю, це — сувенірна річ. І доцільно буде сказати, що зброя не вбиває — вбиває людина", — пояснює майстер.
Меч, який виготовив Антон Фіцич. З архіву Антона Фіцича
Для барток коваль виготовляє спеціальні чохли, частиною яких є відстріляні гільзи.
"Щоб було безпечно користуватися в повсякденні. Був випадок: я своєму колезі зробив бартку. Він пішов до церкви на Різдво і порізався. Після того я вирішив робити такі невеличкі чохольчики, а стріляні гільзи дуже гарно дзвенять. Використані гільзи мені мої друзі-військові "підганяють". Вони їм ні на що не годяться, а отак — і елемент декору, і нагадування: ці бартки зроблені в час війни", — каже майстер.
Бартки із чохлами з використаних гільз. Суспільне Івано-Франківськ
Антон Фіцич із готовою барткою. Суспільне Івано-Франківськ
Використані гільзи, які майстер використовує для чохлів. Суспільне Івано-Франківськ
Бартки із чохлами з використаних гільз. Суспільне Івано-Франківськ
"Барткою можна милуватися, а можна йти з нею в ліс і "цюкнути" гілку чи кабана"
Антон Фіцич каже: бартка йому — "найближча по духу". З його слів, гуцули використовували її як тростину для ходьби та як зброю для захисту від звірів.
“Прийшов гуцул на Різдво до церкви з гоноровою барткою, гонорово убраний: сардак, черес, пістоль — ну, ґазда”, — каже Антон Фіцич. З архіву Антона Фіцича
"Потім бартка вже стала статусною річчю. Наприклад, прийшов гуцул на Різдво до церкви з гоноровою барткою, гонорово убраний: сардак, черес, пістоль — ну, ґазда. А тепер уже це має, напевно, якесь символічне навантаження. Хоча я роблю акцент на тому, щоб вони були утилітарні. Тобто її можна повісити на стіну і милуватися, а можна йти з нею в ліс і "цюкнути" гілку чи кабана", — говорить Антон Фіцич.
Бартки Антона Фіцича. З архіву Антона Фіцича
"У будь-якій європейській країні чи у США є історичні мечі, шаблі, пістолети. У нас цього дуже мало"
Антон Фіцич каже: своєю працею хоче відродити культуру давнього українського зброярства. Майстер прагне, щоб його вироби залишилися прийдешнім поколінням.
Антон Фіцич у майстерні. Суспільне Івано-Франківськ
"Збереження традицій мені приносить задоволення. От дивлюся: у різних країнах є речі, які передають з покоління в покоління. У нас мослі кляті постійно це знищували, крали, вивозили. У будь-якій європейській країні чи у США є історичні мечі, шаблі, пістолети. У нас цього дуже мало. Я хочу наситити цей сегмент культури. Це — наша спадщина, це — ДНК нашої нації. Воно ж через мистецтво зберігається і передається", — каже Антон Фіцич.
