За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Військовослужбовець з Верховини, що на Івано-Франківщині, Андрій Дідківський загинув у березні 2022 року в Київській області. Під час бойових дій поблизу села Кухарі він передавав українським підрозділам інформацію про пересування армії РФ. Боєць міг відійти разом із підрозділом, але залишився на позиції неподалік села, щоб стримати просування російського війська. Його тіло випадково знайшли через місяць місцеві жителі на замінованому полі.
Про те, як 45-річний боєць виніс поранених побратимів, залишився сам у бліндажі та загинув під час авіаудару, Суспільному розповіла його мати Валентина Дідківська.
"Місяць вважався безвісти зниклим"
Андрій Дідківський — уродженець Верховини. З 2014 року брав участь в АТО. На початку повномасштабної війни чоловік пішов служити у 10 гірсько-штурмову бригаду "Едельвейс".
"Син працював у правоохоронних органах, мав вищу освіту, був дуже добре підготовлений. У нього не було ні дружини, ні дітей — були я і він. Ми так і жили — в унісон", — пригадує його мати Валентина Дідківська.
Валентина Дідківська. Суспільне Івано-Франківськ
Андрій Дідківський загинув у березні 2022 року неподалік Києва, на території Іванківської громади.
"Сина фактично ніхто й не шукав. Бліндаж його накрив. Він місяць лежав там і вважався безвісти зниклим. Повний хаос — ніхто нічого не знав: хто повернувся з бою, хто — ні", — каже мати бійця.
Як місцеві жителі знайшли тіло Андрія Дідківського
У 2023 році жінка поїхала на місце загибелі сина. Тоді й дізналася, що його тіло випадково знайшли місцеві жителі.
"Коли я приїхала, то жіночка до мене підійшла і каже: "Ми так дивимося з вікна, що навколо одного місця літає багато птахів. Без кінця і краю. І ми вирішили піти подивитися". Хоч там поле було заміноване, якось пішли тими шляхами, які знали. Нагнулися, а на землі була лямочка від бронежилета. І вони пішли тоді за саперами. І так Андрійка знайшли", — каже Валентина Дідківська.
Згодом жінка самостійно встановила пам’ятний знак на місці загибелі сина.
Андрій Дідківський. Валентина Дідківська
Перед загибеллю рятував побратимів та передавав по рації дані про пересування росіян
За словами Валентини Дідківської, її син до останнього рятував побратимів.
"Андрій ще виніс "трьохсотих", здається, чотирьох, і одного "двохсотого" на дорогу, а сам там залишився. Цей факт мені розказав полковник. Вони мали завдання і йшли попри Андріїв бліндаж. Каже: "Я побачив, що там є солдат". Він підійшов до сина і сказав: "Згортаємося, йдемо". Андрій подивився такими очима і відповів: "Я буду тут". Він передавав по рації пересування ворога — москалі були вже на другому боці річки", — говорить мати загиблого військовослужбовця.
За словами жінки, син розумів, що його позиція — критично важлива для безпеки села поруч.
"Якби росіяни зайшли з того боку, то хто знає, що було б із селом. Там і знущалися, і ґвалтували людей. Через приблизно 15 хвилин після того, як підрозділ відійшов, пролунав вибух. Скинули бомбу. Мені потім передали його речі й великий уламок. Сказали, що смерть настала миттєво. Треба було так статися, щоб син загинув там, де колись народився його тато", — говорить жінка.
Батько Андрія Дідківського народився в Іванківському (тепер — Вишгородському — ред.) районі Київської області.
Валентина Дідківська біля пам’ятного банера синові Андрію. Валентина Дідківська
Що відомо про Андрія Дідківського
Андрій Дідківський народився 22 вересня 1976 року в селищі Верховина. У 1993 закінчив місцеву школу із золотою медаллю та університет.
Після навчання та строкової служби у Львові чоловік працював у податковій інспекції, згодом — у Державній службі боротьби з економічною злочинністю.
Згодом Андрій Дідківський поїхав працювати за кордон. Повернувшись в Україну, він долучився до лав ЗСУ, брав участь в АТО/ООС, боронив Донеччину.
Коли почалася повномасштабна війна, Андрій Дідківський мобілізувався. Воював у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади.
Андрій Дідківський загинув поблизу села Кухарі на Київщині. Військового нагородили медаллю "За участь в АТО", орденом "За мужність" III ступеня, орденом "За заслуги перед Прикарпаттям".
