Фото: Нацполіція (ілюстративне)
Наприкінці січня Офіс генерального прокурора відзвітував про посилення заходів із захисту прав та безпеки дітей. Зокрема, за результатами перевірок, що їх проводили міжвідомчі групи, зареєстровано 214 кримінальних проваджень, 118 з них – щодо посадовців. Сьогодні ця цифра більша, оскільки відтоді було порушено ще декілька справ.
За що можуть покарати чиновників і як це вплине на становище дітей, які потрапили в скруту, розбиралася журналістка Коротко про.
Батькові- до 5 років, посадовцю – до 8 років
Мати поїхала за кордон, батько залишився з двома синами 2-х та 4-х років. Сім’я вважалась неблагополучною через регулярну пиятику годувальника, але якось собі існувала в невеличкому містечку на Волині. Поки не сталося лихо… Дворічний хлопчик випив залишений дорослими алкоголь і помер від отруєння. Тільки після цього в батька вилучили старшу дитину. «Зауважимо, що чоловік притягувався до кримінальної відповідальності за заподіяння синові тілесних ушкоджень – і про ситуацію в сім’ї було добре відомо службі у справах дітей міської ради, проте вона бездіяла», – йдеться в повідомленні прокуратури.
Підозру за ч. 3 ст. 367 КК України начальник місцевої служби у справах дітей отримав, коли кримінальна справа щодо горе-батька вже була передана до суду. Батькові загрожує строк від 2 до 5 років, посадовцю – від 5 до 8 років, оскільки йдеться про загибель внаслідок службової недбалості.
– Закон виходить з того, що уповноважена особа свідомо не створила умов для захисту охоронюваних державою прав і свобод людини, у цьому випадку – права на життя. Однаково, йдеться про дитину чи дорослого, – пояснює адвокат Олена Гілка. – Стаття 367-ма часто застосовується, коли йдеться про бездіяльність служби у справах дітей. При кваліфікації бездіяльності враховується ступінь тяжкості наслідків, які вона потягла.
Прийшли, постукали – пішли…
Максимально можливого покарання прокуратура обіцяє домогтися для керівниці служби у справах дітей Кривого Рогу. Її також звинувачують у недбалості, що потягла за собою смерть 4-річної дитини. Ця справа вже скерована до суду, на лаві підсудних знаходяться матір хлопчика та її співмешканець. Слідство знайшло докази, що дорослі регулярно знущалися над дитиною, а коли вона «вкрала» хліб та печиво – забили до смерті металевою трубою. У хлопчика на тілі були десятки ран, тяжка черепно-мозкова травма, вивих плеча та перелом зап’ястя. Катування тривали довгий час, про ситуацію в родині служба знала, але нічого не вдіяла, переконані в прокуратурі.
Останній випадок, зафіксований в Києві, на щастя, обійшовся без фатальних наслідків, але катування, що їх зазнала дитина від рідної матері, просто жахають. За інформацією столичної прокуратури, 9-річний хлопчик сам звернувся до поліції з повідомленням про побої, поліція поінформувала службу у справах дітей, але дитину залишили в небезпечному середовищі. Протягом наступних дев’яти місяців мати продовжувала мордувати сина – бити, зв’язувати, робити порізи ножем, поки на сполох не забили в школі.
Зараз хлопчик живе у дитбудинку сімейного типу, мати – під слідством. Начальниці районної служби у справах дітей повідомлено про підозру у службовій недбалості. Одне із звинувачень полягає в тому, що «інтерес працівників служби до родини закінчився після того, як їм не відчинили двері квартири».
– Це один із суттєвих моментів, на який посилаються служби у справах дітей. З необхідністю провести перевірку умов життя дитини конфліктує право на недоторканість житла, – зазначає адвокат Олена Гілка. – Служба не має права ламати двері, і поліція відмовляється це робити, якщо немає ознак, що дитину катують або вбивають у цей конкретний момент. Прийшли один раз, постукали, тихо – пішли. Прийшли вдруге, втретє – постукали… Склали акт про неможливість поспілкуватися із сім’єю і відклали кейс у шухляду.
А суди недоторкані
Віцепрезидент Всеукраїнської фундації «Захист прав дітей» Олексій Лазаренко переконаний, що конфлікту немає. Є острах або небажання брати на себе відповідальність.
– Конвенція про права людини каже, що житло є недоторканим, але якщо існує загроза життю та здоров’ю, держава може обмежити особу в такому праві. І цей механізм існує. Якщо є інформація, що дитина зазнає домашнього насильства чи живе в умовах, які не забезпечують її базові потреби, а батьки не дають це перевірити, на місці збирається рада захисту дітей. В ній головує або голова громади, або його заступник. Рада виносить постанову про обов’язковість з’ясування ситуації. І тепер уже батьки, які не виконують рішення органу місцевого самоврядування, є порушниками, якщо не допускають до дитини. Вхід до житла може бути примусовим, – пояснює Олексій Лазаренко.
Водночас правозахисник не згоден, що служби у справах дітей геть усі не виконують свою місію.
– На мою думку, велика частка провини за зруйновані дитячі долі лежить на судах. Здебільшого служби тримають неблагополучні сім’ї на контролі, передбачають розвиток подій і виносять на розгляд суду питання про вилучення дітей або позбавлення батьківських прав. А суди ухвалюють рішення «на користь родини» і так множать трагічні випадки.
Олексій Лазаренко наводить такий приклад:
– Служба подала позовну заяву щодо позбавлення матір права на п’ятьох дітей. Суд задовольнив позов тільки стосовно дитини, щодо якої був зафіксований факт насильства, чотирьох залишили вдома. А через кілька місяців найменша дитинка померла через недогляд. І ніхто навіть не думає ставити питання про відповідальність судді. В Україні немає повноцінної ювенальної юстиції. Є судді, на яких покладені «дитячі» питання, але цим все і обмежується.
Причетних багато, а відповідають одиниці
Повідомлення про підозри чиновникам, які допустили страждання чи загибель дітей, в соцмережах сприймають схвально. Щодо самих посадовців, то вони кажуть, що іти працювати сьогодні в цю службу – як виходити на мінне поле. Вилучили дітей – зробили їх сиротами, не вилучили – вбили або скалічили. До роботи з ризиковими сім’ями декларовано причетні багато служб, а відповідальність несе тільки одна.
– Саме так воно і є, – підтверджує експерт з прав дитини Людмила Волинець. – Створюючи Державну службу у справах дітей, Національну соціальну сервісну службу, Мінсоцполітики зробило все для того, щоб максимально розмити свої повноваження. Зокрема, повноваження надавачів соціальних послуг, центрів соцслужб. Залишилися незмінними тільки повноваження служб у справах дітей, які були створені у 2007-2008 роках. І тепер виходить, що вони стали крайніми. Немає соціального супроводу сімей, немає допомоги, а за все має відповідати служба, яка повинна здійснювати контроль. В тому числі і за службами, які їй не підпорядковуються.
Експертка підкреслює, що служба у справах дітей соціально не має супроводжувати сім’ї.
– У неї правові послуги. Знайшли дітей без батьків – ставлять у чергу на усиновлення, позбавляють батьківських прав через суд, шукають прийомні сім’ї, влаштовують дітей. Функцій багато, це структура, яка забезпечує діяльність органу опіки і піклування.
Активізацію прокуратури, яка спостерігається щонайбільше рік, правозахисниця пояснює так:
– Багато справ стосуються не сьогоднішнього дня, а 2021-2023 років, раніше прокуратура воліла не втручатися. Коли почалася шалена смертність і каліцтво дітей у сім’ях, що багато в чому зумовлено війною, вирішила долучитися до «розбору польотів». Хочу нагадати, що загальний нагляд за правами дітей скасовано з реформою прокуратури. Вона має повноваження тільки в кримінальних справах, не адміністративних, не цивільних, а саме кримінальних, де є важкі наслідки. От і вирішили, крім батьків, карати тих, хто має чіткі повноваження. Хто їх не має – того не чіпають.
До питання ефективності
Варто нагадати, що з державного бюджету фінансується тільки створена у 2023 році Державна служба України у справах дітей. Служби, що діють при виконкомах міських, районних рад та ОТГ, на утриманні місцевих бюджетів. І до цієї статті видатків у громадах ставляться ощадливо.
– У половині з 1500 з лишком місцевих служб працює одна людина – і начальник, і виконавець, – каже Людмила Волинець. – А крім основних обов’язків, є обов’язок відповідати на листи, запити, яких завжди купа. Фізично можна все не витягти. Зараз розробляється закон, за яким в службі має бути не менше трьох посадових осіб, але і громади різні. Може бути 200 000 дітей, може 20 000.
А тепер щодо ефективності кримінальних справ по чиновниках. Вони множаться слідом за дитячими трагедіями, але поки відомо тільки про один вирок за обвинуваченням у службовій недбалості, що потягла важкі наслідки. У квітні минулого року випав з вікна хлопчик із багатодітної родини, яка була відома як дуже неблагополучна, однак дітей не забрали. Дитина вижила, але сильно травмувалася. Тодішня начальниця служби Центральної районної ради Марина Осокіна уклала угоду з прокурором про визнання винуватості і має сплатити 34 тисячі гривень штрафу. Зараз жінка завідує загальним відділом у виконкомі тієї ж райради…
Прокурори можуть бити себе в груди, обіцяючи на публіку принциповість і безкомпромісність, але по факту в’язниці навряд чи будуть заповнюватися людьми, які особисто нікого не вбивали, не калічили, мають хороший послужний список і позитивні характеристики. Навіть якщо комусь дадуть реальний термін позбавлення волі, навіть коли таких будуть десятки, що це в підсумку дасть?
– Покарання може вирішити проблему тільки тоді, коли той, хто карає, розуміє, що треба змінювати законодавство і систему, яка не спрацьовує, – резюмує Людмила Волинець.
А поки ідемо звичним та зручним шляхом статистики.
Довідка
Стаття щодо службової недбалості ділиться на три частини
Завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб – штраф від 34 000 до 68 000 грн або виправні роботи на строк до 2 років, або обмеження волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – позбавлення волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Суд може додати штраф від 4259 до 5950 грн. Якщо діяння спричинило загибель людини – позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Можливий ще й штраф від 34 000 до 85 000 грн.
