фото: Depositphotos За шість місяців 2024 року до прикарпатських поліціянтів надійшло 137 звернень про зникнення 153 дітей, серед них 83 — малолітні, тобто яким не виповнилось 14 років. Як повідомили правоохоронці, більшість дітей розшукали упродовж доби. Їх передали батькам чи законним представникам. У кожному випадку працівники поліції з’ясовують причини втечі дитини з дому. Найпоширеніші з них — сімейно-побутові умови, непорозуміння з однолітками. Втеча з дому — це найчастіше протест дитини. Як батькам поводитись, коли дитина повернулась додому та як найкраще будувати стосунки з підлітками, журналістка Фіртки розпитала у психологині Наталії Сігурйонссон. Психологиня Наталія Сігурйонссон наголошує, оптимальними умовами для зростання й розвитку дитини є сім’я, у якій вона відчуває себе в безпеці. Важливим є тактильний контакт, адже тоді дитина відчує батьківське тепло.
«Дитину потрібно обов’язково обійняти, нагодувати та дати їй виспатись і відпочити. Також важливо дати час собі та дитині заспокоїтися. Як би ви не гнівалися на дитину, не ображайте її, не кричіть. Дорослому необхідно, з одного боку, показати дитині, як ви почувалися весь цей час, а з іншого — проявити повагу до її почуттів. Тому не торкайтеся її особистості. Говоріть лише про свої почуття, які викликала ця ситуація. Скажіть, наприклад: „Ми дуже за тебе хвилювались. Ми дуже тебе любимо і сильно злякалися, коли ти загубився“. Тобто, у такому випадку, батькам важливо донести до дітей свої почуття, при цьому не лаяти та не звинувачувати дитину».
Також, продовжує Наталія Сігурйонссон, необхідно проговорити з дитиною причину втечі та пояснити їй, що втеча з дому небезпечна.
«І далі діяти мудро, виходячи з причин втечі, домовлятися з дитиною, дотримуватися цих домовлень, при необхідності знову домовлятися, якщо бачите, що вони не працюють. Встигніть налагодити контакт: ви — доросла та мудра людина, і ви з дитиною — найрідніші», — додає психологиня.
Наталія Сігурйонссон радить налагоджувати контакт за допомогою діалогу та спостережень зі сторони. При цьому відкритий діалог має будуватися на повазі до позиції дитини та її особистих кордонів.
Разом з тим, вкрай важливо будувати теплі та відкриті стосунки з дітьми, зауважує психологиня.
«Кожного дня цікавтеся, що сьогодні було найрадіснішим, а що засмутило, питайте про емоції, про почуття, як дитина почувається, що цікавого в неї сьогодні сталося і чим би вона хотіла поділитися з вами.
Показуйте власним прикладом, як це можна зробити. Розкажіть, що з вами сталося, разом посмійтеся, радійте.
Будьте уважними та не сваріть дитину, якщо щось в її розповіді вам не сподобалось, тому що наступного разу вона вам нічого не розповість. Необхідно наголошувати на почуттях і спокійно реагувати на невдачі дітей.
У жодному разі не можна ображати, знецінювати, принижувати та застосовувати фізичну силу, інакше довіра дітей до батьків зникає.
Крім того, не перевантажуйте надмірно підлітка, дайте йому можливість мати вільний час. Будьте уважні та справедливі.
Якщо хтось скаржиться на поведінку вашої дитини, не поспішайте реагувати, спочатку з’ясуйте мотиви дитини. Не будьте жорстокими до своєї дитини та не зривайте свій поганий настрій на ній».
Детальніше читайте у матеріалі: Втеча як протест. Чому діти йдуть з дому та як діяти батькам?
