За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
У домі художника Івана Марчука у Відні оселилася нова домашня улюблениця — кішка на кличку Манявка. Її для митця обрали в притулку в Івано-Франківську. Кицю у Відень привезла голова благодійного фонду "Дім Сірка" Наталія Когут. Художник уже поділився першими світлинами з кішкою у соцмережі та планує створити її портрет для благодійної мети.
Про те, як тривала поїздка у Відень з Манявкою, про сюрприз для Івана Марчука та у які країни доводилося привозити тварин з притулку, Наталія Когут розповіла Суспільному.
"Він завжди мріяв про котика, але не вистачало часу"
Ідея подарувати котика для художника Івана Марчука виникла у мецената "Дому Сірка". Він дізнався, що митець давно мріє про домашнього улюбленця, але через напружений графік відкладав цю ідею на пізніше.
"Наш головний спонсор, який і побудував новий притулок, де зараз живуть 350 тварин, — один з тих основних донорів, який допомагає нам упродовж 10 років. Ця людина живе в Монако, і він — великий прихильник Івана Марчука. Десь місяць тому він сказав мені: "Наталю, я хочу своєму другові зробити приємний подарунок. Він завжди мріяв про котика", — розповідає Наталія Когут.
Художник Іван Марчук. Фото: Ukraїner
Цю ініціативу підтримала й дружина художника Тамара. Разом з нею обирали тварину для Івана Марчука, яка б відповідала його очікуванням. Для цього переслали фото та відео тварин з притулку та розповіли їхні історії.
Киця жила поруч з Манявським монастирем
З-поміж усіх тварин обрали молоду кішечку, якій наразі орієнтовно півтора року. Її Наталія Когут знайшла у селі Манява. Тварина ходила дорогою та нявкала.
"Цю кішечку я знайшла в Маняві біля скиту. Я туди їжджу раз у три-чотири місяці й постійно когось знаходжу та привожу. Ми її забрали й одразу дали кличку Манявка. Завжди, де знаходимо тварин, так і називаємо. Я побачила, що вона була вагітна. Ми згодом її простерилізували, обробили, привели її в порядок. Кішечка дуже-дуже ніжна. А Івану Марчуку треба було таку кицю, яка буде до душі й ластитися", — розповідає Наталія Когут.
Кішка в оселі Івана Марчука, Відень, січень 2026. Facebook/Наталія Когут
З Івано-Франківська у Відень: як киця перенесла поїздку за кордон
Для поїздки за кордон тварині зробили необхідні документи. Їхнє виготовлення тривало приблизно місяць. В середньому вони обходяться у 8 тисяч гривень, каже Наталія Когут. З правилами перетину кордону з тваринами та переліком необхідних документів можна ознайомитися за посиланням.
"Я особисто завжди везу своїх тварин, тому що знаю, як інколи перевізники їх доставляють, мали поганий досвід. Тому кажу: "Тільки сама привезу, бо знаю, куди передаю, бачу умови й так далі", — каже волонтерка.
Засновниця благодійного фонду “Дім Сірка” Наталія Когут. Суспільне Івано-Франківськ
Прикордонники теж полюбили кицю
Дорогу Манявка перенесла легко. Аби швидше перетнути кордон, Наталія Когут обирала будні дні. Разом з кішкою переночували одну ніч в готелі під Будапештом, де можна перебувати з тваринами.
"Вона гарно перенесла дорогу. Також ми дали Манявці трошки заспокійливого, аби їй легше було. Ми їхали через угорський кордон, то угорці дуже гарно нас зустріли. Коли побачили кицю — посюсюкалися з нею. Ми швиденько проїхали, — пригадує Наталія Когут. — Переночували одну ніч, тому що важко її везти й треба десь вийти, лапки розімнути як їй, так і мені, адже я їду сама за кермом", — розповідає Наталія Когут.
"Ця кішка має бути для нього символом добра"
"Ми приїхали. Нас зустріла пані Тамара. Іван Марчук не знав, хто це і кого ми веземо. Він був трішки схвильований. Але нічого. Пані Тамара сказала: "Ти завжди хотів. Пора брати. Тим більше, каже, ти ночами не спиш. Зараз в тебе такий складний час". Тому вони ухвалили рішення: або зараз, або ніколи. Ця кішка має бути для нього символом добра. Тим паче ми її забрали з такого енергетично сильного місця, з Маняви", — ділиться враженнями голова фонду "Дім Сірка".
За її словами, спершу киця придивлялася до нової оселі, потім дуже швидко пішла до Івана Марчука. Домашня улюблениця вже спала з господарем. Художник називає кицю "емігранткою" з Івано-Франківщини та поділився спільними фотографіями у соцмережі.
Художник Іван Марчук з кішечкою Манявкою, Відень, січень 2026. Facebook/Іван Марчук Художник. Ivan Marchuk Artist
"Ми були вражені самим маестро, тому що це настільки проста, добра і щира людина. Це одразу відчувається. Нас дуже гарно прийняли. Для Манявки купили й дряпки, і лежачки — вона має все необхідне", — говорить Наталя Когут.
Художник також оголосив благодійний збір для "Дому Сірка" та передав волонтерам каталоги зі своїми роботами з автографом. Їх виставлять на аукціоні, який відбудеться 5 лютого о 18:30 у Франківську. А згодом Іван Марчук планує створити картину домашньої улюблениці, яку передасть на благодійність.
"Я надіюся, невдовзі Іван Марчук намалює її портрет, і ми виставимо його. Він нам дав на аукціон його каталоги з підписом. Це — дуже коштовна річ, хто знає, хто цінує роботи митця. Тому це один із наших лотів", — розповідає засновниця "Дому Сірка".
Голова благодійного фонду “Дім Сірка” Наталія Когут та художник Іван Марчук, Відень, січень 2026. Наталія Когут
"Коли відомі люди беруть просту тварину, ми цим ламаємо стереотип, що обов'язково потрібно брати дорогу породу"
"Найголовніше, що коли відомі люди беруть просту тварину, цим ми ламаємо стереотип, що обов'язково потрібно брати дорогу породу. Вони показують приклад: треба бути людиною, брати простих, безхатьків, і ми спільно робимо велику справу. Художник Іван Марчук підписав нам альбом зі словами: "Робіть добро". А я завжди підписую свої пости: "Робити добро разом легше" або "Бути добру". Я це побачила в нього й одразу сказала, що ми з митцем на одній хвилі, і це тішить", — каже Наталія Когут.
Голова благодійного фонду “Дім Сірка” Наталія Когут, Відень, січень 2026. Facebook/Наталія Когут
З притулку у Монако, Німеччину, Австрію: куди волонтерам доводилося привозити безпритульних тварин
Тварин з притулку за кордон Наталія Когут привозить здебільшого для українців, які емігрували. Люди обирають як молодих, так і старших.
"Я вже давно перевожу тварин в Європу. Є люди, які хочуть прийняти наших тварин з притулку. Більшість — це наші українці, які давно виїхали й хочуть допомогти кішкам чи собакам потрапити в кращі умови. Так два роки тому наша безпритульна принцеса потрапила в князівство Монако. Відвозили тварин у Берлін. Улітку нашу кішечку, яку ми забрали з вулиці й лікували від травми, відвезли в Італію", — розповідає Наталія Когут.
За її словами, у європейських країнах не кожен може взяти домашнього улюбленця. Потрібно відповідати певним вимогам. Зокрема, в Австрії перед тим людина має отримати дозвіл від психолога. Також часто людям за кордоном, які винаймають квартири, варто взяти дозвіл на утримання тварин в орендаря.
"Я везла 25 грудня, на саме Різдво, котика в Зальцбург до дівчини з Харкова. Вона виїхала під час війни й взяла цю тваринку, "бомжика", якого ми знайшли у підвалі в Івано-Франківську. Й вона проходила психологічний тест, аби взяти котика", — розповідає Наталія Когут.
Хвіст собаки. Getty Images
Як Пундик з підвалу потрапив у Німеччину, а одноока киця живе біля Венеції
Загалом тварини з франківського притулку потрапляли у різні країни Європи. За словами Наталії Когут, дорогу для волонтерів оплачують люди, які хочуть взяти кішку чи собачку.
"Два тижні тому у мене був великий маршрут у 3 тисячі кілометрів. Ми везли двох кішечок і трьох собак. Деяких тварин везли у Братиславу. А нашу кішечку з одним оком прилаштували біля моря. Тепер вона живе поблизу Венеції. Наш котик Пундик, який жив у підвалі, поїхав у Гамбург. І собачка Герда, від якої відмовилися люди, тепер живе в Нюрнбергу. Так люди дають змогу нашим підопічним жити у гарних умовах. І ми показуємо, що не обов'язково брати породисту тварину — можна взяти з притулку, і така тварина подарує багато любові", — каже Наталія Когут.
Хто такий художник Іван Марчук
Художник Іван Марчук створив приблизно 5 тисяч робіт, відкрив понад 150 монографічних та 50 колективних виставок. Його роботи є у музеях на п'яти континентах. Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла його до Золотої гільдії (до неї входить 51 художник зі всього світу) та обрала почесним членом наукової ради академії.
Однак міжнародному визнанню передували тривалі напади депресії та заборонені виставки у колишньому СРСР.
Митець Іван Марчук. Facebook/Іван Марчук Художник. Ivan Marchuk Artist
Творчість митця була під негласною забороною понад 17 років. Через неможливість реалізуватися на рідній землі художник виїхав з СРСР у кінці 1980. З того часу митець встиг пожити в Австралії, Канаді й США, згодом деякий час проживав в Україні.
Іван Марчук любить працювати інтуїтивно. Такою є, наприклад, перша серія "Голос моєї душі", де ще зовсім юний як митець Марчук експериментував зі своїм методом. Критики й досі сперечаються, належать полотна цього періоду до імпресіонізму чи експресіонізму.
