Ліцеїсти демонструють п’ятиповерховий стелаж, на поличках якого розміщені лотки із мінірослинами (один поверх вміщає таких до 19): соняхом, горохом, червоною капустою, гірчицею та двома видами редиски. Найбільша популярність саме у горошку, хоч і коштує дорожче, бо він солоденький. Капуста — з гостротою. У Калуському ліцеї №6 впроваджують справжній бізнес-проєкт. 04 Липня, 2024, 19:00 Калуш Переглядів: 666 
Вирощування та збут мікрозелені триває у рамках всеукраїнського проєкту «Розумний город» Реклама Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Вирощування та збут мікрозелені триває у рамках всеукраїнського проєкту «Розумний город». Крім Калуського ліцею №6, пробують себе у сільському господарстві ще чотирнадцять навчальних закладів України, але в основному з обласних центрів: Івано-Франківська, Львова, Тернополя, Вінниці. Тому, як розповіла “Вікнам” вчителька біології Ольги Дмитрів, зі збутом трохи важче, адже у Калуші немає такої кількості закладів харчування, яким була б цікава продукція ліцеїстів.
«У мене особисто це дебют вирощування, адже, не маючи ні села, ні дачі, ні городу під вікнами, ніколи в цьому не практикувалась. Але ми тут з Тетяною Хомин (ще одна вчителька біології. — Авт.) та учнями разом вчимося і тішимось результатами. Кожен із дітей має свою функцію, а з нею — і міру відповідальності, ми своєю чергою — контролюємо та підказуємо».
Катя Тихан — агрономка проєкту, Аріадна Бреславська — маркетологиня, Яна Ящишин та Ірина Попович — менеджерки продажу, Софія Фронзей — бухгалтерка.
Обладнання: стелажі, шланги, по яких тече вода, лампи для освітлення, вимірювальні прилади та саме насіння, що в перспективі стає мікрогріном, профінансувала місцева сільськогосподарська компанія із данським корінням — «Ґудвеллі Україна».
«Є рослини, які виростають за тиждень, інші — за шістнадцять днів. Ми вирощуємо на двох субстратах — кокосі, що переважно підходить для всіх, адже не є вибагливим та не гниє, а соняшник та горох — на агровазі. Останній довше витримує, коли менше вологи, інші — хочуть постійного поливу, бо від цього залежить їхній зовнішній вигляд. Це гідропоніка — мистецтво вирощування рослин у воді. Стелаж мусить працювати за допомогою електроенергії, тому підлаштовуємось під графіки й ретельно перевіряємо рослини. Також з дому керувати програмою — не виходить, бо все відбувається через блютуз (для цього потрібна менша відстань. — Авт.)».
Вчителька розповідає, що соняшник та горох, який є на полицях, — це їхній перший урожай; редиска санго, червона капуста, гірчиця — вирощують уже вдруге. Собівартість порахували орієнтовно, адже не закуповували насіння. Тому лоточок в основному коштує 45 гривень, тільки горох, враховуючи, що він довше росте, — п’ятдесят.
«Найбільша популярність саме у горошку, бо він солоденький. Капуста — з гостротою. Але будь-яка з цих рослин є корисною для організму. Проросток має всі поживні речовини, які насінина накопичувала, коли дозрівала. А це величезна кількість вітамінів, мікро-, макроелементів, різних речовин, які є антиоксидантами, що сприяють обміну речовин, омолодженню. Їх можна використовувати як прикрасу для різноманітних страв, а також як приправу. Кожна із них має свій смак та свою родзинку. Лоточок можна зберігати сім днів у холодильнику. Якщо зрізати корінчики — то тільки три».
У проєкті «Розумний город» присутня конкуренція, що є стимулом для наполегливої праці, зокрема, стосовно збуту.
«Якщо за місяць наші продажі низькі, ми не реалізовуємо свою продукцію і вторговуємо менш ніж три тисячі, то наша участь в проєкті закінчується й обладнання передають наступним охочим. За тиждень ми заробили майже половину суми. Тому учні інтенсивно працюють у соцмережах над популяризацією нашої сторінки, а з нею — і продукції. Обов’язковий елемент — це благодійність. Десять відсотків від прибутку ми можемо віддати на ЗСУ, малозабезпеченим, хворим. Також дохід можна спрямувати й на потреби навчального закладу. Ми щоразу чогось вчимося, здобуваємо нові знання, виживаємо в умовах сьогодення. Стараємося заявити про себе та допомогти іншим. А це все командна робота».
Яна Ящишин, яка у проєкті виконує роль менеджерки зі збуту, цьогоріч закінчила десятий клас. Каже, що ці літні канікули у неї цікаві, хоч і пов’язані з ліцеєм. Та й нові знання щодо рослин і окремих міських закладів у сфері обслуговування також корисні. Це як справжній бізнес, але з максимальною допомогою дорослих.
«Обдзвонюю кафе, ресторани й запитую, чи хотіли б вони попробувати закупляти мікрозелень. Уже близько десяти таких опрацювала. Маємо співпрацю з двома на постійній основі, решту поки взяли на пробу. Важко, бо Калуш невелике місто і багато закладів харчування немає, від цього і вартість продукції залежить. Хоча в одному кафе сказали, що в нас дуже низька ціна. Інший заклад — мав своїх постійних постачальників, але вирішив нас, дітей, також підтримати».
Дівчина показує, як через спеціальну програму в телефоні може управляти стелажем: вмикати та вимикати світло і воду.
«Я особисто отримую задоволення від результату. Якщо спочатку перші наші здобутки не були великими, то кожні наступні партії стають кращими. Якось додому купила гірчицю — вона має пікантний смак і дуже смачна у поєднанні з м’ясом. Багато хороших відгуків чула про горох, тому наступним буду його пробувати».
Катерина Тихан наступного навчального року буде навчатися у десятому класі. Дівчина має родину в селі, тому як вирощувати овочі та ягоди — знає. Але такі мікрокультури — вчиться разом із всіма.
«Кожен з нас вибирав свою роль, в якій хотів себе випробувати, але можемо в процесі та помінятися. Зараз я агроном. Для мене ця наука найбільше подобається: садити, спостерігати, як воно росте. Слідкую, як посіяти рослину, щоб вона виросла правильно, і потім була можливість її збути. Ми складаємо карту посіву, де записуємо, коли, що сіємо, коли ставити на лампу, забирати з-під неї. Окремі рослини замочуємо, ставимо під прес — це момент посіву. Найчастіше вона перебуває там чотири дні, але через спекотну погоду — росла швидше. Потім ставили під світло і тоді могли уже побачити перші паростки. Всю цю інформацію записую. Зараз отримую задоволення від діяльності, бо спочатку було переживання, чи вийде. Велика відповідальність, щоб не перевести продукт. А садити, доглядати я люблю».
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
