«В перші дні війни він сказав, що потрібен більше там, ніж тут. Мені довелося тільки прийняти його рішення. Дякую Богові за те, що у мене був такий син. Він назавжди залишиться в моєму серці, в моїй пам’яті. Дякую йому за сміливість і відвагу», – так пригадує свого сина мати Наталія Василик. Сьогодні в стінах Ліцею №18, де школярем Віталій зі своїми друзями вчився, бешкетував, сподівався, міряв, ми разом з батьками, вчителями та друзями відкрили анотаційну дошку на честь його подвигу. Віталій Василик народився 30 травня 1985 року в Івано-Франківську. Навчався у 18 школі, а пізніше у ВПУ №13. Закінчивши навчання пішов до Збройних Сил України, де прослужив рік. Далі робота, аж до вторгнення росії в 2014 році. Тоді пішов служити в АТО, був учасником бойових дій, за що отримав не одну нагороду. Повернувшись в 2016 році додому, жив звичним життям, допоки не почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну. Тоді Віталій, не роздумуючи, пішов на фронт добровольцем. Та 25 березня сталося непоправне, Віталій загинув під Бахмутом. Вічна пам’ять Героям! «Пам’ятаю його ще маленьким, дуже скромним, вихованим хлопцем. Він старанно виконував всі свої домашні завдання. Очевидно, в тому хлопчикові билося велике і добре серце. Незадовго до початку війни ми випадково зустрілися. Віталій залишився таким же добрим, але помужнів. Батьки зуміли його виховати справжнім Героєм. Бо за волю нашої держави він поклав найдорожче, що у нього було – своє життя», – розповідає про Віталій класний керівник Анна Поляничка. Про втрати завжди говорити важко і боляче. Але коли із життя йдуть молоді люди – боляче вдвічі. Допоки ми живі – житиме пам’ять про наших Героїв. Віталій Василик з меморіальної дошки пам’яті щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів та працівників Ліцею, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні! «Він був надійним другом і однокласником. Дуже чесний, відповідальній і патріот своєї країни. Перший раз його відправляли і він повернувся живим, на другий раз так сталося, що вже не повернувся. Загинув він, як Герой», – відгукується однокласник Андрій Іванцюк. Саме, щоб молодь пам’ятала своїх героїв і зростала патріотами ми відновили в Івано-Франківську Програму «Івано-Франківськ – місто героїв», де ми вшановуємо пам’ять наших хлопців і дівчат, які віддали своє життя за незалежність нашої держави. “На жаль, з 24 лютого ми вже втратили 63 франківців. А з 2014 року – загалом 158 хлопців і дівчат віддали своє життя за те, щоб ми мали Українську державу. Дуже важко щось сказати, але завдання всіх нас – це зберегти пам’ять. Тому такі анотаційні дошки повинні бути на навчальних закладах, де будуть приходити діти, вчителі, батьки і на таких прикладах будуть виховувати молоде покоління патріотами. Дякуємо нашим захисникам – всі сьогодні докладають зусилля для нашої перемоги. Низький уклін рідним, які виховали Героя. Ми розуміємо, що біль занадто сильний, щоб ми могли зарадити. Та ми повинні берегти пам’ять про Героїв!”, – резюмував міський голова Руслан Марцінків.
