За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
У перші дні повномасштабного вторгнення житель Коломиї Михайло Вовк став добровольцем. До 24 лютого 2022 року він працював юристом, підприємцем, ведучим свят, писав пісні та організовував фестиваль автомотоавіатехніки "Drive for life fest". На фронті він отримав позивний Артист і став головним сержантом 3 батальйону 102 бригади.
30 вересня 2025 року під час боїв на Запорізькому напрямку Михайло отримав тяжке поранення. Упродовж п'яти годин він сам надавав собі допомогу в закинутому свинарнику, вичікуючи пітьму, щоб вийти з-під обстрілів. Після евакуації та п'яти місяців лікування воїн проходить реабілітацію в Івано-Франківському обласному госпіталі ветеранів війни, що розташований в Коломиї. Попри поранення Михайло Вовк продовжує писати пісні про фронт, побратимів та життя у воєнний час.
До Дня українського добровольця Суспільне розповідає його історію.
"Я отримував максимум задоволення, коли проводив весілля чи концерти"
Михайло Вовк народився у селі Завалля Снятинської громади. До Коломиї переїхав у підлітковому віці, навчався у гімназії імені Грушевського. Згодом вступив до Одеської юридичної академії, яку закінчив із відзнакою. Після навчання працював юристом, але згодом став приватним підприємцем.
"Мені завжди подобалося організовувати події. Я отримував максимум задоволення, коли проводив весілля чи концерти", — каже Михайло Вовк.
До служби у війську Михайло Вовк був зокрема й ведучим на весіллях. Facebook/Михайло Вовк
Одним із найбільших його проєктів став фестиваль автомотоавіатехніки "Drive for life fest".
"На цьому фестивалі одночасно літають літаки, стрибають із парашутом, їздять автомобілі. Там — автозвук, автотюнінг, ралі, бої машин і велика концертна програма. У Коломию приїжджали топи української естради", — розповідає чоловік.
Михайло Вовк з гуртом “Без обмежень”. Надав Суспільному Михайло Вовк
"Дідусь був в УПА, точно б не пробачив, якби я не пішов"
24 лютого 2022 року Михайло Вовк прокинувся від слів дружини.
"Каже: "Війна". Я думаю: що тобі приснилося? Яка війна? Відкрив новини і зрозумів, що почалося",— пригадує чоловік.
Військовослужбовець Михайло Вовк у 2026 році. Суспільне Івано-Франківськ
Чоловік продовжує: до повномасштабного вторгнення не вірив, що у XXI столітті в центрі Європи можлива така війна. Хоч повірити було складно, пригадує, довелося діяти. Так Михайло Вовк опинився у черзі добровольців під військкоматом.
"Я не мав іншого вибору. Нас виховували патріотами. Дідусь був в УПА, точно б не пробачив, якби я не пішов. Коли записувався, зателефонував дружині і спитав, чи вона не проти. Вона засміялася: "Ти вже записався чи ще стоїш у черзі?" — говорить військовий.
Боєць Михайло Вовк під час служби. Надав Суспільному Михайло Вовк
Як кілька підрозділів зупинили наступ росіян з Ізюма на Слов’янськ
Перші місяці служби були непростими, пригадує Михайло Вовк. З його слів, повноцінної підготовки тоді майже не було: "Нам видали автомати, і ми зробили кілька пострілів, щоб побачити, що ця штука вміє стріляти. І все".
Побратими Михайла Вовка. Надав Суспільному Михайло Вовк
У квітні 2022 року батальйон Михайла у складі 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ вирушив на Донеччину. Бійці навчалися воювати поруч із військовими 95 окремої десантно-штурмової бригади.
"Спочатку вони стояли перед нами, ми — позаду. Потім уже билися в одних окопах. Так і навчилися воювати", — розповідає військовий.
Михайло Вовк з побратимами. Надав Суспільному Михайло Вовк
Підрозділ Михайла Вовка боронив кордон Харківської та Донецької областей у районі Слов'янська.
"Ми стояли біля Краснопілля, Долини, Богородичного. Нас там із 95 бригадою називали "чорними жилетами". Ці кілька підрозділів фактично зупинили наступ росіян з Ізюма на Слов’янськ", — говорить боєць на псевдо Артист.
Пізніше його батальйон брав участь у Харківській наступальній операції та боях на Запорізькому напрямку.
Михайло Вовк поблизу пам’ятника Нестору Махну в Гуляйполі Запорізької області. Надав Суспільному Михайло Вовк
"Вибух. Темрява. І розуміння, що я — поранений"
30 вересня 2025 року неподалік села Полтавка Запорізької області Михайло Вовк отримав тяжке уламкове поранення. Пригадує: його з групою відправили стримувати прорив російських військ: "Я побачив своїх людей у день завдання. Бійці навіть одне одного толком не знали".
Під час того бою українські позиції атакували російські дрони.
"Вибух. Темрява. Пустота. А потім повернення до реальності та розуміння, що я — поранений, і треба щось робити. Ми почали "відтяжку". Щоб самому вберегтися, треба кудись відступити, аби ворог перестав бити туди. Бо там ще лишалися хлопці, а все-таки скеровували сили на нас, щоб добивати. Ніхто не виходив. Там ще приблизно п'ять дронів у нас прилетіло, поки ми відходили. Нічого в них не вийшло. Ми всі вижили", — пригадує Михайло Вовк.
Військовий Михайло Вовк у 2026 році. Суспільне Івано-Франківськ/Ігор Попик
"Довелося однією рукою тампонувати рани, але коли хочеш жити — робиш усе"
Унаслідок вибуху військовослужбовець отримав численні уламкові поранення. Після бою він залишився у закинутому свинарнику й самостійно надав собі допомогу.
"Я лежав там і чекав темноти. Дрони літали — вийти було нереально. Я послабив турнікети, і довелося однією рукою тампонувати рани. То було непросто, але коли хочеш жити — робиш усе", — каже Михайло Вовк.
Через кілька годин його знайшли побратими.
"Я думав, що на мене біжить ворог. Підготувався вже стріляти. Просто побачив дуже знайому бороду — то був друг Нік. Першим біг. Я не сильно хотів розслаблятися, все-таки тримав палець на гачку, бо то міг бути і ворог. Думаю: та вже дам останній бій. А потім побачив цю бороду, легше на душі стало. Я кликнув: Ніку, це я, Артист. Вони забігли до мене,і почали готуватися до виходу", — пригадує військовий.
Михайло Вовк з побратимами та посестрою. Надав Суспільному Михайло Вовк
Евакуація була під загрозою обстрілів з боку армії РФ. Михайла Вовка виводили через поле та річку.
"Я сказав хлопцям: не несіть мене, біжіть самі. А вони відповіли: "Командире, ти що, дурний?" І йшли поруч, підбадьорювали: "Давай, ти зможеш". Знаєте, як тренери підбадьорюють своїх бігунів на змаганнях", — розповідає воїн.
Після п'яти місяців лікування Михайло Вовк проходить реабілітацію в обласному госпіталі ветеранів війни, що у Коломиї.
"Уся ліва сторона — від плеча до ноги — в уламках. Пошкоджені нерви, сухожилля. Але я завжди кажу: це — моя рука і моя нога, і я живий. Решту можна пережити", — говорить боєць.
Михайло Вовк біля рекламного щита із закликом долучатися до його батальйону, Коломия, 2026 року. Суспільне Івано-Франківськ/Ігор Попик
Пісні, народжені війною
На фронті Михайло Вовк почав писати пісні. Він каже: складав їх і до війни, проте представлені на широкий загал та професійно записані композиції воїн створив під час служби. Чоловік пригадує: все почалося з того, що йому подарували гітару. Так з'явилися пісні про війну і побратимів. Їх Михайло Вовк разом із музикантами записав і об'єднав в альбом "Народжений війною".
"До речі, гімн 77 батальйону (3 батальйон 102 бригади — ред.) я починав писати у Коломиї, а дописав вже на війні. "77 йде до бою". Пісня і кліп вже доступні в мережі на всіх платформах", — каже боєць.
Михайло Вовк грає на гітарі у зоні бойових дій. Надав Суспільному Михайло Вовк
Більшість пісень Михайло Вовк написав, перебуваючи на Запорізькому напрямку. Каже, що інколи натхнення приходило і під час завдань, тоді доводилося запам'ятовувати фрази чи мелодію. Подекуди була можливість і занотувати ідеї.
"Я знімав себе на відео з гітарою, надсилав хлопцям. Вони робили аранжування, а я приїжджав у відпустку і записував вокал", — розповідає "Артист".
Михайло Вовк під час виступу на підтримку свого батальйону. Надав Суспільному Михайло Вовк
"Українська армія — це феномен"
На думку Михайла Вовка, українська армія сьогодні — унікальне явище, яке сформували звичайні люди.
"Українська армія — це такий крутий феномен. Вчорашні весільні ведучі, комбайнери, трактористи, інженери, вчителі взяли до рук зброю. Пішли, не маючи жодного бойового досвіду, але маючи свій життєвий. І завдяки своїм внутрішнім моментам вони привнесли в армію зовсім новий поштовх. Те, що робили ці вчорашні цивільні люди, породило феномен української армії", — говорить військовий.
Михайло Вовк з частиною російського боєприпасу. Надав Суспільному Михайло Вовк
"Воювати доведеться. Поки ви ще маєте можливість вибрати, під яким прапором"
Водночас Михайло Вовк вважає, що зараз є проблема неукомплектованості бойових підрозділів.
"Якщо в окопі перебуває сотня воїнів, яких і має бути стільки, то цей окоп стоятиме. А якщо там є вісім чи 20 людей, а не 100, як зараз у більшості підрозділів, то ці нещасні люди чотири або два-три роки на війні постійно перебувають на лінії бойового зіткнення. Нереально. Ні фізично, ні морально", — каже боєць.
Михайло Вовк (другий праворуч) з побратимами та посестрами. Надав Суспільному Михайло Вовк
За його словами, багатьом людям потрібно усвідомити, що війна стосується кожного українця. Михайло Вовк каже: йому дуже прикро розуміти, що є ті, хто пишається своїм статусом "ухилянта".
"Вам потрібно зрозуміти дуже просту істину: воювати доведеться. Поки ви ще маєте можливість вибрати, під яким прапором: під синьо-жовтим, в нормальних умовах, з нормальними командирами, з нормальним озброєнням, з розумінням, з правильними підходами. Бути на стороні добра. Або під триколором. А там уже вас питати не будуть. Це буде просто гарматне м'ясо", — каже Михайло Вовк.
Військовий Михайло Вовк у 2026 році. Суспільне Івано-Франківськ/Ігор Попик
Військовий додає, що багато людей не до кінця усвідомлюють реальність війни, зокрема й інформаційної.
"Ми програли інформаційну війну. З'явилися всякі Telegram-канали, популісти, люди, що виступають і говорять нам про страшні речі, які відбуваються на фронті. Малюють війну страшною: командири погані, всіх б'ють, прив'язують, в ями кидають. Людей "бусифікують". Я впевнений, що на один випадок "бусифікації "є сто випадків адекватної поведінки ТЦК. Тобто просто підійшли, перевірили, вручили повістку і пішли. Але їх не цікаво знімати на камеру. За рахунок наживання на таких сюжетах, розкручення своїх Telegram-каналів, TikTok і тому подібне, що ми отримуємо? Інформаційний великий валун, який котиться та зносить усіх і все", — говорить військовий.
Михайло Вовк на пам’ятнику тачанці в Гуляйполі. Надав Суспільному Михайло Вовк
Говорячи про завершення війни, Михайло Вовк закликає дивитися на ситуацію реалістично: "Будь-яка війна закінчується за столом переговорів. Інакше вона не завершується. Питання в тому, в якій ми позиції будемо на цих переговорах".
"Хочу, щоб мій альбом "Народжений війною" почули"
Зараз Михайло Вовк разом з музикантами працює над новим альбомом. За його словами, це будуть "більше цивільні" пісні. Також він планує організувати концертний тур.
"Я мрію, що настане той момент, коли я повернуся до цивільного життя, як би мені важко не було. Я хочу, щоб мій альбом "Народжений війною" почули. Почули побратими, військові, тому що емоції ті самі, які ми переживаємо. Там вони закладені. А найбільша мрія — це бути хедлайнеромНайвідоміший виконавець на музичному концерті або фестивалі, зірка на фестивалі "Drive for life fest". Я знаю організатора, постараюся з ним домовитися", — жартує військовослужбовець.
