За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Олексій Вишиванюк за фахом — вчитель історії. До початку повномасштабного вторгнення він очолював освітній заклад у Коломиї, що на Івано-Франківщині, захистив кандидатську дисертацію. Коли почалася велика війна, чоловік долучився до лав 102 окремої бригади Сил територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського.
Історію бійця оприлюднили на YouTube-каналі 102 окремої бригади територіальної оборони.
"Моя дружина про це довго шкодувала"
Олексій Вишиванюк каже, що перед початком повномасштабної війни знав — "щось має початися". Чоловік планував виїхати за кордон, проте відкладав дату виїзду. 24 лютого 2022 року він був удома в Коломиї.
"Був шанс виїхати за кордон у перший день. Ним не скористався. І моя дружина про це довго шкодувала", — згадує Олексій Вишиванюк.
25 лютого він пішов у місцевий ТЦК та СП. Там чоловікові порекомендували долучитися до тероборони, оскільки він не служив в армії. Тоді в Коломиї формували 77 батальйон 102 бригади ТрО.
"Звичайно, що був присутній страх"
"Через якийсь час нас перекинули на Донбас. До речі, наш батальйон першим з бригади поїхав у зону бойових дій. Які були перші відчуття? Більшість хлопців були належно не навчені — тоді було обмаль часу для цього. Треба було рятувати фронт, де катастрофічно не вистачало людей. Перші враження мої — звичайно, що був присутній страх. Особливо після перших прильотів", — розповідає Олексій Вишиванюк.
Олексій Вишиванюк. Скриншот з відео YouTube/102 окрема бригада територіальної оборони
Він каже: бійці тоді думали, що війна триватиме кілька місяців, і все завершиться.
"Коли ми прийшли на початку повномасштабного вторгнення, себе самі формували. Нам було дуже складно, особливо на початках — багатьох речей не вистачало. Дякуючи волонтерам і нашій організованості, нас забезпечили всім необхідним", — згадує боєць.
Він каже, що зараз новобранцям набагато легше. Вони "приходять на все готове і відчувають людяне ставлення і всебічну допомогу з нашого боку".
"Нас вже небагато, але ми всі тримаємося купи"
"Залишилося міцне осердя. Нас вже небагато, але ми всі тримаємося купи, і навколо нас формується наш підрозділ. Люди, які залишилися від початку [повномасштабного вторгнення], я вважаю — це перевірені та достойні люди, на них можна покластися", — говорить Олексій Вишиванюк.
Боєць каже, що на війні найбільше мотивують і зобов'язують берегти себе і своїх побратимів думки про маму, дружину, дітей.
"Поки не зникне з карти РФ, спокою в Україні найближчим часом не передбачається"
"Звичайно, всі ми прагнемо, щоб війна закінчилася, але, враховуючи, який у нас "чудовий сусід", таке враження, що ця війна триватиме вічно, а на деякий час буде замороження. Поки не зникне з карти РФ, спокою в Україні найближчим часом не передбачається. Це — моя думка", — ділиться Олексій Вишиванюк.
Олексій Вишиванюк. Скриншот з відео YouTube/102 окрема бригада територіальної оборони
Боєць продовжує: "Я знаю дуже багато людей, які збираються іти в армію від початку війни. Але завжди в них є певні причини. Вони так довго збираються, що вже, напевно, і забули, що вони збираються. До таких людей є огида — які ховаються за спинами своїх дружин та матерів, які не показуються на людях по два роки. Є багато чоловіків, які ховаються по підвалах", — каже Олексій Вишиванюк.
"Цікава історія"
Боєць згадує "цікаву історію". У лютому його підрозділ розмістили у селі. Там часто атакували російські "крила, обвішані вибухівкою". Одного дня на село впав безпілотник і не розірвався. Військові не могли знайти, де він подівся.
"Шукають-шукають. Через добу ми з моїм товаришем виходимо з підвалу, де жили, і випадково виявляємо це "крило" на нашій будівлі нерозірване. Ми добу перебували там, цього не знаючи. Якби дрон вибухнув, це було б дуже, як кажуть, неприємно, — розповів Олексій Вишиванюк.
