За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Ветеран Олексій Каптур разом із дружиною Євгенією виховує трьох доньок. Сім’я вдочерила їх у 2024 році. Софія, Вікторія та Марія — родом з міста Покров Дніпропетровської області, що за 20 кілометрів від тимчасово окупованої території. Тепер сім’я проживає в Івано-Франківську — діти навчаються й відвідують гуртки.
Про Олексія Каптура Суспільне вперше розповідало у січні 2024 року. Тоді, після поранення на фронті, ветеран навчав охочих фінансової грамотності. У лютому 2022 року він з Кривого Рогу переїхав до Франківська з дружиною Євгенією.
Через два роки кореспонденти знову зустрілися із сім'єю ветерана, в яку на виховання взяли трьох дівчат.
"Я зрозумів, що життя коротке, й невідомо, що з нами буде"
Взяти дітей у сім’ю Олексій та Євгенія Каптури вирішили після весілля, коли жінка дізналася про проблеми зі здоров'ям. Поки зважувалися й збирали необхідні документи, почалася повномасштабна війна.
Ветеран Олексій Каптур з дружиною Євгенією та доньками Софією, Вікторією та Марією. Олексій Каптур
У березні 2022 року Олексій Каптур вступив у ЗСУ. Спочатку охороняв мости й тунелі на Закарпатті, згодом воював у складі штурмового підрозділу "на нулі". Бойові завдання військовий почав виконувати у вересні 2023 року. Загалом, каже, мав п’ять важких і небезпечних виходів. Крайній відбувся 11 листопада 2023, коли позиції підрозділу Олексія розташовувалися між Кліщіївкою та Бахмутом.
"По мені щось "прилетіло", досі не знаю що. Нормально заглушило, засліпило. Один уламок пройшов через плечовий суглоб зліва, але не зачепив артерію чи нерви, тобто я "не стік". Мене спокійно вивели. То був якийсь Божий промисел", — розповідає Олексій Каптур.
Олексій Каптур під час служби. Олексій Каптур
Перебуваючи в лікарні після поранення, чоловік остаточно вирішив взяти на виховання дітей.
"Я зрозумів, що життя коротке, й невідомо, що з нами буде. І все ж таки діти — це логічне продовження твого життя, спадок. Хочеться передати через них цінності, любов", — каже ветеран.
"Вони були призначені нам долею"
За два тижні Олексій та Євгенія зібрали необхідні для вдочеріння документи, пройшли навчання, отримали особову справу й почали шукати дітей на сайті Мінсоцполітики.
"Ми за один день зробили понад 200 дзвінків у вісім областей. Наші дівчатка тільки-но перейшли у новий дитбудинок, тому нам без проблем видали скерування. Й наступного дня ми поїхали за ними", — розповідає Євгенія Каптур.
Доньки ветерана війни Олексія Каптура. Суспільне Івано-Франківськ
Дівчата родом — з міста Покров Нікопольського району, що на Дніпропетровщині, за 20 кілометрів до окупованої території.
"Це стало додатковою рушійною силою, аби якнайшвидше з ними познайомитися і якнайшвидше забрати їх", — розповідає Олексій Каптур.
Майбутні батьки написали заяву на удочеріння. Вже тоді, говорить подружжя, відчули, що саме ці дівчата повинні стати їхніми доньками.
"Я кажу: ви що, не бачите? Це — любов. Коли вони сиділи в авто із затемненими вікнами, я хотіла подивитися, де вони, помахати рукою. І в цей момент у машині Соня зробила так само. Ми одна на одну так подивилися. Це тривало десь пів секунди, але для мене це здавалося вічністю. Зустріч так зачепила нас, така глибина відчулася… Соня ніби казала: "Це — ти, а це — я. Я тебе люблю", — ділиться Євгенія Каптур.
"Вони були призначені нам долею", — додає чоловік.
Ветеран Олексій Каптур з дружиною Євгенією та доньками Софією, Вікторією та Марією. Олексій Каптур
"Багато аспектів з нуля треба починати"
Усі три доньки мають різні характери та вподобання. Період адаптації та звикання, каже Олексій Каптур, був непростим та емоційним.
"Ми донькам відразу сказали: ви від нас нікуди не дінетеся. У нас були періоди, коли дівчатка, переважно Соня, казали: "Ви нам — ніхто". Був навіть випадок, коли вона хотіла до сусідів піти жити, але ми пройшли й цей етап", — розповідає ветеран.
Донька ветерана Олексія Каптура та його дружини Євгенії Вікторія. Суспільне Івано-Франківськ
Багато чого подружжя навчало дівчат "з нуля". Пояснювати потрібно було й буденні речі, каже Євгенія Каптур. До прикладу, те, що коли змерзаєш, треба вдягнутися або прийти додому зігрітися.
"Я іноді навіть думав: та що ти їм пояснюєш? Це ж елементарно. Вони ж мають це знати. Ні, дійсно, діти вчаться і вчаться реагувати на свої почуття", — додає Олексій Каптур.
Дитяча кімната у помешканні ветерана Олексія Каптура. Суспільне Івано-Франківськ
"Вони у нас тут були, як у Діснейленді"
Біля кухонного столу сім’я повісила настінний графік, в якому вказують весь режим дня дітей: хто в який день приймає ванну, які гуртки відвідує та займається домашнім побутом, до якого доньок привчали поступово.
"Починалося все з дуже серйозних скандалів, тобто коли вони приїхали, у нас були "рожеві окуляри", у них були "рожеві окуляри" — так званий "медовий місяць". Ми їх взагалі майже не залучали, все робили самі. Вони у нас тут були, як у Діснейленді. Потім зрозуміли, що нам треба потихеньку привчати, що за собою треба прибрати, тарілку помити. У побуті в нас теж була велика робота", — каже Євгенія.
Вікторія та Марія граються із хомʼячком. Суспільне Івано-Франківськ
У майбутньому найстарша донька Софія мріє стати психологинею, як мама. Вікторія — творча особистість. Дівчина малює і прагне бути художницею. Найменша Марія каже, що хоче стати поліціянткою. Євгенія Каптур розповідає, що доньки відвідують різноманітні гуртки — усі, що їм до вподоби.
"Дівчата дуже багато куди ходять. Соня пробувала і фортепіано, і малювання. І вони ходили на готування, на читання, на брейн-фітнес, на ліплення, на танці, на хіп-хоп. Ми навіть пробували з Вікою ходити на східні танці", — каже Євгенія Каптур.
Марія Каптур на драбинці. Суспільне Івано-Франківськ
"Був у "рожевих окулярах" щодо нашої системи освіти"
За словами Олексія, неабияким випробуванням для їхньої сім’ї став освітній процес. Дівчата навчаються в початковій школі, домашні завдання виконують здебільшого самостійно, але під наглядом батьків.
"Я, чесно кажучи, був у "рожевих окулярах" щодо нашої системи освіти, нашої школи. Зараз діти настільки рухливі, гіперактивні, що я не знаю, як 30 учнями впоратися, бо мені важко з трьома", — каже Олексій Каптур.
Софія та Марія у своїй кімнаті. Суспільне Івано-Франківськ
Батьки пояснювали донькам цінність навчання і відповідальність за нього. Водночас наголошували, що вони завжди можуть звернутися до мами чи тата по допомогу.
"Я повторював: дивися, це не мені потрібно, а тобі. Я можу допомогти, якщо ти попросиш. Але я не роблю за тебе уроки, не несу за них відповідальність, не стаю над тобою, щоб ти їх робила. Ти намагаєшся сама. Таку роботу ми проводили десь рік", — розповідає ветеран.
"Франківськ — це любов серед українських земель"
Наразі Олексій Каптур продовжує навчати охочих фінансової грамотності через гру та розповідає, як правильно витрачати зароблені гроші й заощадження. Сім’я планує придбати квартиру в Івано-Франківську, який тепер називають своїм домом.
"Франківськ — наш дім на 100%. Дім — не там, де твій дім, а там — де ти. Там, де ти відчуваєш себе комфортно. Ми плануємо залишатися у Франківську. Це — one love, любов серед українських земель. Нам багато трапляється добрих та хороших людей. Коли ми отримували нагороду "Родина року", я розуміла, що це не тільки наша заслуга, а й наших дітей, батьків, сусідів, вчителів, спеціалістів, які працювали з нами, з нашими дівчатами", — додає Євгенія Каптур.
Малюнок на стіні у сімʼї Каптур. Суспільне Івано-Франківськ
