Фото: Сергій Мілейко разом із земляками допомагає нужденним. Фото: Особистий архів Сергія Мілейка
У місті Мена на Чернігівщині є магазин, в якому не приймають гроші. Як тоді платити за товар? Не за «дякую» ж?! Саме! Але все ж таки не зовсім за «дякую», а за «Дякую»!
До речі, цей соціальний магазин так і називається – «Дякую». Його власник – місцевий мешканець, батько 11 дітей Сергій Мілейко.
– Ми запланували відкриття нашої крамниці ще до початку війни. Вже шукали помешкання. Але почалося вторгнення і нам довелося різко прискоритися. Адже потреба у такому магазині гостро зросла. Тоді в душі була якась тривога, та не страх. Ні. Адже ніхто ще не знав, який жах може початися. Але зріла потреба щось робити, – каже Сергій Мілейко. – До міста приїжджала безліч переселенців, люди тікали від війни і майже нічого із собою не взяли. Що на себе з речей одягли, у тому й прибули. І їм потрібна була допомога.
На той час магазин працював щодня. Асортимент – одяг, взуття, продукти харчування та засоби особистої гігієни, а іноді навіть побутова техніка. Потребують елементарних речах була величезна кількість.
Вправлятися в магазині Сергію допомагали його старші дочки.
Будь-який товар можна отримати лише за одне слово:
Коли росіян викинули з області, потреби працювати щодня немає. Але «Дякую» не закрився: соціальний магазин чекає на відвідувачів чотири години у вівторки, четверги та суботи.
– Людина 20-30 зараз приходять. Іноді до п’ятдесяти. Переселенців уже менше, переважно звичайні малозабезпечені люди, – продовжує Мілейко. – Переселенці у нас із різних міст – багато з Чернігова, Харкова, навіть із Чорнобаївки зараз є. Людей багато. Усіх не запам’ятаєш.
Місцева громада підтримала роботу магазину «Дякую». Приміщення під нього безкоштовно виділила місцева бізнес-вумен. А мешканці періодично приносять зайві речі, поповнюючи асортименти.
– Приносили одяг, посуд, побутову техніку, постільну білизну. Велику партію ми відправили до Чернігова, коли пройшла деокупація. Там у місті багато зруйнованих будинків: люди все втратили. Залишились ні з чим, – каже наш співрозмовник. – І дня не минало, щоби хтось не приніс непотрібне. Іноді дивишся – принесли річ, яка навряд чи комусь стане в нагоді. Але все одно беру – людина хоче допомогти, не можна відмовою образити.
Ось так Сергій Мілейко разом із простими жителями Мени, не байдужими до чужого горя та труднощів, налагодили процес допомоги нужденним. За що їм усім величезне «дякую».
Асортимент товарів від засобів особистої гігієни до одягу та побутової техніки. Фото: Особистий архів Сергія Мілейка
