За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
У 2014 році 18-річний юнак Дмитро став до лав Збройних сил України. За 12 років служби він разом з побратимами виходив з ДебальцевогоЗ 25 січня по 18 лютого 2015 року тривала критична фаза боїв за Дебальцеве. До 17 лютого ворог намагався замкнути кільце, що унеможливило безвтратне переміщення.Генштаб ЗСУ розпочав виведення близько 5 тисяч військовослужбовців. Вихід здійснювався під обстрілами та через засідки.. Ця подія вважається однією з найдраматичніших та героїчніших сторінок у війні на Донбасі, яка завершила найгострішу фазу битви, брав участь у стрілецьких боях у КліщіївціСело Кліщіївка забезпечує контроль над Бахмутом, який звідти видно "як на долоні". Бої почалися у листопаді 2022 року, а звільнення відбулося 17 вересня 2023 року.Стрілецькі бої у Кліщіївці під Бахмутом вирізнялися особливою жорстокістю. Штурмові групи вели ближні бої та зачистки проти російських окупантів, які чинили шалений опір, використовуючи тактику "м'ясних штурмів".Село було майже повністю зруйноване внаслідок постійних артилерійських обстрілів та стрілецьких зіткнень, що тривали місяцями.У штурмах та зачистках брали участь десантники 80 бригади, штурмовий полк "Цунамі" бригади "Лють" та інші підрозділи ЗСУ, які вибивали російських десантників з укріплених позицій, пройшов СЗЧСамовільне залишення частини — коли військовослужбовець залишає військову частину або місце служби без дозволу командування або не з’являється на службу після відпустки, відрядження чи лікування. В Україні цей вчинок регулюється кількома законодавчими актами, включаючи Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Зараз служить у лавах 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс", що дислокується на Івано-Франківщині.
Свою історію Дмитро розповів на Facebook-сторінці бригади.
"23 або 24 листопада 2014 року я прийняв присягу — клятву на вірність українському народу. І 27 грудня вже був у лавах батальйону "Кривбас" 40 окремого мотопіхотного батальйону, який брав участь в боях за місто Дебальцеве. 12 років тому в цей день (18 лютого — ред.) я з побратимами вийшли з Дебальцевського оточення останніми", — згадує Дмитро.
З 18 на 19 лютого його групу вивели у місто Артемівськ (зараз — Бахмут — ред.). Військовослужбовець каже, що, на жаль, "вийшли не всі".
"Дізнався, що таке "дійсно війна"
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Дмитро знову став до лав Збройних сил України. Чоловіка мобілізували 8 березня 2022 року. Він потрапив у 71 єгерську бригаду71 окрема аеромобільна бригада (71 ОАеМБр, колишня єгерська) — . Бригада спеціалізується на бойових діях у складних умовах, пройшла найгарячіші точки (Бахмут, Авдіївка, Харківщина). Відзначена почесною відзнакою "За мужність та відвагу" Десантно-штурмових військ. Спочатку служив розвідником-кулеметником, згодом став замкомандира групи розвідки.
Дмитро згадує бойове завдання у селі Кліщіївка. Каже, що саме там він дізнався, що таке "дійсно війна".
Боєць Дмитро воює з 18 років. Скрин з відео: Facebook/10 гірсько-штурмова бригада
"Дві групи були з десяти чоловік. Наймолодшому було 22 роки, він був теж кулеметником. Попали в засідку, зв'язку не було. У нас залишилося приблизно 20 чоловік там. Командир сказав займати оборону і чекати. Почали окопуватися, але це вже було безглуздо", — розповідає Дмитро.
Українським бійцям військові РФ пропонували здатися, проте вони зуміли вийти.
"Вийшли всі, забрали наших "трьохсотих". Ми вийшли в село. Тих два дні, що нам обіцяли (бути на позиціях — ред.), тривали майже два місяці. І потім нас ставало все менше і менше", — згадує Дмитро.
Згодом Дмитро потрапив у інший підрозділ, яким керував Олег Марченко.
"Дуже хороший командир. Він на моєму прапорі написав, що йому випала честь зі мною воювати. Він — з Миколаєва. Нас дев'ять тримали позицію", — каже Дмитро.
Щодня бійців на позиції ставало менше через поранення. Наприкінці залишився Дмитро, Олег Марченко і бійці з іншого підрозділу.
"Я отримав контузію тоді. Від евакуації відмовлявся. Проте командир сказав: "Дімончик, треба". Мене завезли з Кліщіївки в Бахмут, там дали "форму 100Первинна медична картка — . Вона супроводжує пораненого на всіх етапах евакуації та є основою для підтвердження обставин поранення, отримання виплат та подальшого лікування" і завезли в Дружківку. У Дружківці мені дали упаковку "Ібуперфену 400"Нестероїдний протизапальний засіб, який чинить анальгезуючу, жарознижувальну та протизапальну дії, і увечері наступного дня я був на тій самій позиції", — говорить Дмитро.
Як Дмитро пішов у СЗЧ
Згодом його групу вивели на полігон у Житомир на доукомплектування. Дали п'ять днів відпуски.
"За 11 місяців п'ять днів відпустки мені дали. Я поїхав з побратимом. Йому було 53 роки. Він — з Донецька. Йому не було куди їхати. І ми поїхали до мене", — каже Дмитро.
Боєць “десятки” Дмитро. Скрин з відео: Facebook/10 гірсько-штурмова бригада
Вдома вони "затрималися" — у Дмитра був день народження.
"Хоча я просив командира (дати довшу відпустку — ред.). А він сказав, що ні. Я кажу: ну, ні, так ні, ми залишаємося. Я просто хотів, я не знаю… Втрата групи і якось… Кохана моя мала приїхати з Норвегії. Але я ж повернувся, я не ховався нікуди. Я не переховувався, спокійно ходив по місту", — пояснює своє рішення "затриматися" у відпустці Дмитро.
Повернення у лави армії
Військовослужбовець каже, що він приходив у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки "150 разів", щоб повернутися у свою частину.
"Мені казали: "Іди в частину — вирішуй". А частина навіть не віддавала мої документи, щоб мене забрала якась інша бригада", — говорить Дмитро.
Він додає, що хотів продовжити службу в армії, бо розумів, що "за нашими спинами наші рідні, жінки, батьки, діти". Врешті чоловік потрапив у 169 батальйон у Рівненській області.
Боєць Дмитро в армії з 2014 року. Скрин з відео: Facebook/10 гірсько-штурмова бригада
"Приїхали представники десятої бригади. І я кажу: хлопці, забирайте, куди-небудь. Що я буду на цьому полігоні сидіти? І так я потрапив одразу в роту РУБпАК. Це рота безпілотних ударних авіаційних комплексів. Вивчився в Києві на пілота", — згадує Дмитро.
Військовослужбовець розповідає, що у його підрозділі не звертають увагу на те, чи "ти СЗЧ чи не СЗЧ". Розуміють, що кожен може помилитися.
Дмитро закликає чоловіків долучатися до лав української армії.
"Щоб хлопці не ховалися, поки є час, щоб вчилися. Бо бійці теж хочуть відпочинку. Чекаємо нових замін", — каже Дмитро.
