Важливо не ігнорувати. Як прикарпатцям впоратись з емоціями під час війни

Під час війни люди відчувають негативні емоції, які викликані стресовими ситуаціями та загрозами їхньому життю. Складно звикнути до сучасних реалій: смерті, поранення через обстріли, втрати домівок, нестачі води, їжі чи медикаментів.

Це все, безумовно, впливає на фізичний та емоційний стан людини.

Журналістка Фіртки поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як навчитися контролювати свій внутрішній стан, щоб захистити себе від травматичних переживань і страхів.

Про негативні емоції

Перш за все хочу наголосити, що не варто виділяти частину емоційних переживань в окрему категорію «негативні емоції». Звісно, не весь спектр наших переживань є для нас приємними та бажаними. Багато емоцій є важкими та неприємними, але необхідними та неминучими.

Основні функції емоцій — це сигнальна та регулююча

Сигнальна функція полягає в тому, що при реєстрації певного відчуття ми можемо розуміти, що відбувається з нами та з навколишнім світом. Наприклад, наше відчуття страху сигналізує про небезпеку, відчуття огиди сигналізує про те, що ми зустрічаємось з чимось токсичним і шкідливим, відчуття душевного болю сигналізує про втрату чогось/когось важливого і цінного.

Регулююча функція емоцій полягає в можливості регулювати внутрішній стан та стосунки з навколишнім світом. Наприклад плач дозволяє послабити внутрішнє напруження, злість дозволяє захистити власні інтереси чи територію, ніжність дозволяє зблизитись.

Джерело людських емоцій

Джерелами будь-яких емоцій можна виділити: зовнішні стимули, внутрішні стани людини та стосунки. Наведу приклади. Зовнішні стимули, такі як трагічні події викликають у нас відчуття смутку, відчаю, безсилля, агресії, болю тощо.

Наступним джерелом емоцій є наші індивідуальні внутрішні стани, наприклад біль у животі викликає смуток і пригнічення, невдача в професійній задачі викликає сором і роздратування.

І також третє джерело — стосунки з різними людьми, при цьому ми можемо переживати як близькість, тепло, прихильність, симпатію, так і приниження, образу, ненависть.

Як “боротися” з негативними емоціями?

Тут доречно говорити не про боротьбу, а про способи екологічно впоратись з різними емоційними станами для мінімізації деструктивного впливу.

Реєстрація відчуттів. Їх називання, спроба зрозуміти про що сигналізує це відчуття.

Наприклад, ви відчуваєте певний дискомфорт, вам вдається зрозуміти, що це образа, яка сигналізує про те, що з вами несправедливо вчинили.

Проживання. Інтенсивність таких почуттів як сум, горювання, сором може бути зменшена лише через проживання.

Це означає увагу до них, дозвіл на вираження, дозвіл побути в пригніченому (чи будь-якому іншому) стані.

Це єдиний спосіб прожити важкі втрати.

Розуміння потреб. Це дуже важливий момент — більшість наших емоцій сигналізують про певну потребу.

Наприклад почуття страху сигналізує про потребу в безпеці та стабільності.

За нудьгою може приховуватись потреба новизни чи зміни стосунків.

За тривогою стоїть бажання вільно проявлятись.

Це лише приклади, у кожної людини це індивідуальний процес, ви можете відзначати почуття і шукати за ним власні потреби.

Не кожна потреба може бути задоволена, наприклад ви хочете стосунків, а інша людина не має до вас симпатії.

Але усвідомлення потреби дозволяє знизити градус напруження і неприємних переживань.

Навички вираження почуттів. Один з найважливіших моментів — це вміння знайти хорошу форму для вираження своїх емоцій.

Це може бути словесна або поведінкова форма. Наприклад ніжність можна виражати через слова чи обійми. Відчай – через сльози, через фізичні навантаження, через словесні скарги.

Злість може бути виражена через ігнорування іншої людини, нехтування нею, а може бути виражена словами «я дуже злюсь за твій вчинок і хочу вибачення».

Форму ви знаходите таку, яка найкраще дозволяє вам відпустити свій стан, яка дозволяє гармонізувати стосунки та не приносить шкоди та страждань оточуючим.

Перемикання. Якщо відчуття дуже руйнівне і нестерпне для вас, якщо ви надто виснажені для опрацювання відчуттів і їх засвоєння ви можете шукати шляхи перемикання, наприклад — спорт, творчість, допомога іншим тощо.

Це потрібно для того, щоб стабілізуватись і згодом повернутись до ваших відчуттів, адже вони не зникнуть самі собою.

Послаблення. Для послаблення можна використовувати дихальні практики.

Наприклад, при сильному відчутті страху.

Може бути застосована раціоналізація, наприклад, при сильних ревнощах ви пригадуєте про стабільну вірність вашого/ї партнера/ки тощо.

Це тимчасові способи самодопомоги, пізніше все-таки варто звернутись до психолога/психотерапевта для дослідження вашого досвіду.

Посилення. Інколи ми можемо відзначати певні почуття, але не можемо їх прожити чи виразити. Наприклад, ви відчуваєте, що підступають сльози, але розплакатись не виходить, тоді можна ввімкнути сумну пісню чи кіно і допомогти собі нарешті розплакатись.

Деякі почуття вимагають усамітнення, але дуже корисно з ними справлятись поруч з людьми, яким ви довіряєте, щоб отримати підтримку, розділити їх, отримати заспокоєння та розуміння.

Наслідки, до яких може призвести нехтування емоціями

Вважають, що наші почуття мають мати можливість вільного прояву, розміщення і вираження. А досвід має бути опрацьований психікою для його засвоєння.

Це не завжди можливо, адже деякі почуття та досвід можуть бути надто нестерпними та руйнівними, тоді вмикаються захисні механізми психіки, що є природним і необхідним процесом.

В інших випадках хронічне ігнорування почуттів і емоційних станів, без їх справжньої регуляції та опрацювання призводить до негативних наслідків: постійного напруження, емоційної втоми, дратівливості, імпульсивності, порушень сну і харчової поведінки, приносить труднощі у стосунки, психосоматичні симптоми.

Наголошую, ці наслідки приносить не просто наявність певних емоцій, а якраз їх ігнорування.

Про те, як підтримати іншу людину

Якщо поруч з вами людина, яку переповнюють сильні чи важкі переживання, доречними проявами будуть такі:

  • увага,

  • розуміння,

  • підтримка,

  • зацікавленість, турбота,

  • нормалізація процесу — «це цілком нормально так почуватись», «з тобою все в порядку»,

  • ви можете спробувати розпитати про почуття, але не наполягати,

  • створити сприятливу і безпечну атмосферу для вираження і розгортання почуттів,

  • дати зрозуміти про свою присутність і небайдужість,

  • можна розпитати про потреби та дефіцити, яка допомога буде корисною,

  • активне слухання і зворотній зв’язок.

Небажаними будуть такі прояви:

  • переведення фокуса на себе і свій досвід,

  • спроби зупиняти чи квапити людину у її смутку, сльозах, розповідях,

  • поради «взяти себе в руки», «зціпити зуби», інформація про людей, яким гірше,

  • оцінювання почуттів і досвіду,

  • неправдиві обіцянки – «все буде добре»,

  • нетерплячість і очікування «швидкого ремонту внутрішнього світу людини», ставлення, наче людина «зламалась» і з нею щось не так,

  • засудження, звинувачення чи присоромлення людини у її почуттях.

"Давній Галич" - Новини Галича та Івано-Франківщіни