Фото: ФБ Управління фізичної культури та спорту Донецької ОВА
19-річний Данило Чиняков став справжньою зіркою на чемпіонаті Європи з важкої атлетики серед юніорів, що відбувся на початку листопада в Албанії. У ваговій категорії до 110 кг у віковій групі до 20 років Данило виборов три золоті медалі. А ще в ривку та двоборстві він встановив рекорди Європи серед юніорів і вписав своє ім’я в історію. Про рекорди, перемогу і шлях до них Данило Чиняков розповів Коротко про.
Як може не тішити момент, коли ти встановлюєш рекорди Європи?
– Даниле, ви стали абсолютним чемпіоном Європи серед юніорів. Що означає для вас такий видатний результат?
– Це велика перемога, до якої я йшов роками праці, болю і самодисципліни. Але водночас я розумію – це лише початок. Попереду ще більше роботи, бо мої справжні цілі значно вищі.
– Чи підсилює цю перемогу той факт, що ваші результати у ривку і двоборстві стали юніорськими рекордами Європи?
– Як може не тішити момент, коли ти встановлюєш рекорди Європи? Це окрема гордість – знати, що твій результат увійшов в історію.
– Яка дисципліна вам більше до вподоби – ривок чи поштовх? І чому?
– Раніше більше подобався ривок, бо з поштовхом були труднощі. Але тепер, коли він почав виходити, полюбив і поштовх. Тож зараз подобаються обидві вправи.
– На юнацькому чемпіонаті світу у вас було 163 кг у ривку та 187 кг у поштовху. На молодіжному Євро вже 171 кг у ривку та 203 кг у поштовху! Що допомогло вам так потужно покращити свої результати?
– Раніше були великі проблеми з поштовхом. Я багато працював над технікою цього руху – розбирав помилки, постійно вдосконалювався. З часом усе почало виходити краще, і саме завдяки цій роботі прийшов серйозний приріст у результатах.
– Ви представник Донецької області. У якому стані зараз ваше рідне місто, зал? Що там наразі відбувається?
– Я родом із міста Білозерське Донецької області. Зараз місто щодня страждає від обстрілів. На жаль, зал, у якому я починав свій спортивний шлях, уже не працює – він постраждав від обстрілів. Проте для мене це ще більша мотивація продовжувати і доводити, що навіть із таких містечок можна піднятися на найвищий рівень.
– Як вважаєте, що потрібно вам для того, аби бути успішним у важкій атлетиці вже на дорослому рівні?
– Щоб боротися за медалі міжнародного рівня, потрібно вдосконалювати техніку і піднімати рівень фізичної підготовки. Тут усе вирішують дрібниці – один рух може коштувати медалі. Я розумію, над чим працювати, і впевнений, що з часом зможу конкурувати з найкращими.
У важкій атлетиці не буває швидких результатів
– Який шлях ви пройшли до абсолютного чемпіонства Європи серед юніорів? З чого все починалось?
– У важку атлетику я прийшов у шість років. Моїм першим тренером був Жога Володимир Миколайович – саме він заклав у мені базу. У спортивному ліцеї Бахмута у мене був тренер Обухов Ігор Вікторович. Після цього мене запросили до збірної України, де я тренуюсь і зараз – поруч із найкращими спортсменами та під керівництвом головного тренера збірної Селіванова Костянтина Олександровича.
– Які психологічні якості розвинула у вас важка атлетика? Чому навчила?
– Вона навчила терпінню, самодисципліні й умінню працювати навіть тоді, коли важко. У цьому виді спорту немає швидких результатів – тільки щоденна робота, через біль, через втому. Саме це формує всередині справжню витримку й силу духу.
– Що було більш корисним на спортивному шляху – перемоги чи поразки?
– Поразки дали мені набагато більше, ніж перемоги. Після перемоги ти просто радієш і рухаєшся далі, а от поразка змушує розбирати, де помилився, що недопрацював – і саме це штовхає вперед. Кожна невдача робила мене сильнішим, злішим у хорошому сенсі – хотілося довести, що я можу краще. Тому без поразок не було б і тих перемог, які маю зараз.
– Про що думаєте в момент, коли потрібно виконати дуже відповідальний ривок або поштовх?
– Коли виходжу на поміст, думаю лише про техніку – щоб усе зробити правильно, як треба.
– Чи правда, що робота з «залізом» може сильно виснажувати психологічно? Що допомагає вам «перезавантажити» свою психіку, щоб упевнено рухатись далі?
– Так, це правда. Буває, що повністю вигораєш, тоді треба просто відпочити від класики – переключитися, сходити в сауну, побути у спокої й просто відпочити. А потім повертаєшся з новим зарядом, свіжою головою та ще більшим бажанням працювати далі.
– Як ви вважаєте, в чому полягає різниця між чемпіоном і просто талановитим спортсменом?
– Різниця в характері. Талановитих спортсменів багато, але чемпіоном стає той, хто не здається, навіть коли важко. Той, хто виходить і робить свою справу, коли інші вже опускають руки. Чемпіон – це не лише про силу чи техніку, а про дисципліну, терпіння і готовність пройти через усе заради мети.
Після тренувань Данило любить поспілкуватися із друзями. Головне – щоб було весело. Фото: інстаграм Данила Чинякова
Улюблена страва – пельмені, відпочинок – більярд і сауна
– Як любите проводити вільний від спорту час?
– У вихідні дні ми з командою любимо сходити в більярд – там відпочиваємо, спілкуємось і просто проводимо час без напруги.
– Що для вас ідеальний вихідний?
– Як і казав, у вихідні люблю сходити в більярд, іноді в сауну, а потім просто повалятися на ліжку й відпочити від усього.
– Чи є у вас улюблена страва?
– Пельмені.
– Якій музиці надаєте перевагу?
– Якщо брати музику, яку ми слухаємо на тренуваннях, то вона буває різною – іноді важка, на зразок Rammstein, а іноді легка, щоб підняти настрій і зарядитись енергією.
– Який ви у колі друзів? І що для вас найцінніше у дружбі?
– Активний і веселий, завжди стараюся створити гарну атмосферу. Для мене важливо, щоб друзі були чесними і надійними.
