24 лютого безповоротно розділило життя українців на «до»та «після». Багато чоловіків та жінок взяли зброю до рук й пішли воювати за Батьківщину. Серед лав захисників є й працівники виконавчого комітету та комунальних підприємств Івано-Франківської громади. Хто ці люди, які змінили костюм на піксельну форму – розповідаємо у продовженні циклу інтерв’ю «Історії війни».
Цього разу спілкуємось із заступником директора Муніципальної інспекції «Добродій» Юрієм Титоренком.
Для нього носити уніформу та дбати за безпеку оточення – повсякдення справа. Але життя на фронті кардинально відрізняється від життя в тилу. А порушники, яким достатньо виписати протокол чи припис – це не те, що ворог на полі бою. Тож як доводилось адаптуватись до сучасних реалій інспектору, що став воїном, молодшим сержантом та бойовим медиком мотопіхотного батальйону 10 Гірсько-штурмової бригади?
– Багато хто каже, що не вірив у повномасштабне вторгнення росії в Україну. А хтось – просто не хотів вірити. Пригадайте, які відчуття були в січні-лютому?
– Ми готувались насправді. Не стояло питання чи буде вторгнення. Стояло питання коли.
– Чи був раніше бойовий досвід в зоні АТО?
– Так, був у 2015 році в добровольчому батальйоні. Тоді отримав поранення й тепер маю інвалідність.
– Як вдалось наважитись на те, щоб знову вирушити на фронт?
– Навіть не розглядав іншого варіанту. Одразу мобілізувався у ЗСУ.
– Коли повернулись в Івано-Франківськ через поранення, чи змінилось місто? Чи змінились погляди на повсякденні речі?
– В місті зараз буваю рідко. Але як повернувся, то побачив багато нових людей.
– Як повинен жити тил і яке головне завдання тилового міста, в тому числі Івано-Франківська?
– Дуже важлива підтримка військовослужбовців з тилу, а також підготовка майбутніх воїнів, ще не мобілізованих. Вважаю, що люди самі мають проявляти ініціативу. Вивчати тактичну медицину, купляти спорядження, форму та готуватись.
– Чи були якісь особисті потреби на фронті? У формі чи забезпеченні.
– Я мав все своє. Зараз починаються несуттєві проблеми з формою. Є щось, що не видають. Звісно, краще мати все своє. Адже коли видадуть комплект форми, треба мати ще один на заміну, коли цей попереться, н-д.
– Чи було щось із волонтерської допомоги для підрозділу яких не очікували та були приємно вражені отримати?
– Було багато різних смаколиків. Волонтери дуже нас цим тішать.
– Чи надходила допомога від тилових міст (Івано-Франківська, зокрема)?
– Так, була спільна допомога з Івано-Франківська, з роботи. Надіслали нашому підрозділу цілий бус із причепом. Дуже допомогла також Вікторія Сусаніна (ред. – перша заступниця міського голови). Надали все, що було потрібно. Рації, звʼязок, тепловізор, транспорт, а також смаколики.
– Особисто для Вас, що найважливіше у цій сучасній московсько-українській війні?
– Знищення ворога. Дуже важливо самим не вигоріти. Адже люди помирають, а також багато хто отримує поранення. Воїни банально виснажуються. Необхідно розуміти, що треба ставати на їх заміну. Адже війна не скінчилась і буде ще дуже довго.
– А що побажаєте майбутнім поколінням?
– Щоб ніколи не повторювалось те, що ми маємо зараз.
Довідково: Юрій Титоренко нагороджений відзнакою Командувача об’єднаних сил – нагрудним знаком “Козацький хрест” ІІІ ступеня, а також міською відзнакою “За честь і звитягу”.
Станом на зараз ще 48 працівників Муніципальної інспекції «Добродій» боронять Україну в лавах ЗСУ.
