Сьогодні, 28 травня 2026 року, Галич вкотре став осередком живої пам'яті, болю та непохитної надії. На Майдан Різдва Христового, до підніжжя пам’ятника Королю Данилу, зійшлися ті, чиї серця щомиті сповнені надією та болема і б'ються в унісон із серцями наших полонених та зниклих безвісти Захисників.
Спільна мирна акція «ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ» об'єднала родини військовослужбовців Галицької й Дубівецької громад в єдиному злеті – волати про тих, чий голос зараз не може бути почутим.
Головний заклик родин до всього суспільства та світу єдиний: «Ми пам’ятаємо, ми чекаємо, ми боремося за кожного!».
Урочиста хода розпочалася зі спільної молитви. Галицький декан ПЦУ отець Євген Стасюк та парох храму Різдва Христового УГКЦ отець Володимир Палій благословили присутніх, об'єднавши громаду в духовному єднанні.
Згодом людський потік із портретами й плакатами в руках вирушив до автошляху Н-09, розгорнувшись між річкою Дністер та АЗК «ОККО». Кожне обличчя на плакаті – це чийсь син, чоловік, батько чи брат. Це жива історія нашої незалежності. І кожен погляд водія, що пригальмовував поруч, ставав свідченням того, що цей біль – спільний для всієї країни.
Цей день у Галичі вкотре довів: кордони між громадами зникають, коли йдеться про долі наших захисників. Допоки ми тримаємо стрій у своїй пам'яті, допоки відлунює наш спільний голос – ми лишаємося непохитною стіною для тих, хто чекає на волю.
Бо в єдності – сила народу. В єдності – наша неодмінна Перемога.
Слава Україні! Героям слава!
