Засновник-перший командир полку “Азов” Андрій Білецький відзначив винятковий героїзм екіпажів вертольотів, які доставляли підкріплення, озброєння, ліки та інше найнеобхідніше захисникам заблокованого РФ Маріуполя.
В інтерв’ю “УП” він розповів, що спроб перекидання допомоги захисникам “Азовсталі” було більше 5 і абсолютна більшість, крім двох останніх, були успішними. Білецький згадав про кілька епізодів героїчного авіапрориву російської блокади Маріуполя і зазначив, що такого не побачиш навіть у кіно.
“Тобто спочатку все було добре. А під кінець зрозуміло, що ворог розвивається, дивиться, він розуміє, що в Маріуполь прориваються вертольоти. В цих спробах треба в першу чергу виділити героїзм і максимальний професіоналізм українських льотчиків. Ні в яких “падіннях чорного яструба” (британсько-американська історична військова драма режисера Рідлі Скотта – ред.) ніколи американці не дозволяли собі входити на більш, ніж сотню кілометрів в глибоко ешелоновану систему ППО при патрулюванні винищувачів ворога в повітрі. Таких операцій ніколи в історії людства не було”, – сказав він.
Білецький каже, що його роль – була організовувати десант. За словами першого командира полку, 72 бійців “Азова” переправили гелікоптерами для посилення оборони міста.
Одним із перших, перекинутих гелікоптером до Маріуполя, був азовець “Кельт”, він, на жаль, загинув наступного дня.
“Загинув так, як і хотів, до речі. Він багатьом друзям казав: “Хочу дома умереть”. І загинув він на сусідній вулиці від того дому, де народився і виріс. Загинув просто в серці своєї малої батьківщини”, – зазначив Білецький.
Окремо засновник “Азову” відзначив медиків.
“В останній виліт у гелікоптері погодилися летіти лікарі. Це була медсестра, анестезіолог, два хірурга – загалом 5 представників медичного персоналу, цивільних. Це люди з міста Дніпро. Я думаю, що раніше чи пізніше можна буде говорити прізвища цих людей. Це справді для мене герої”, – розповів Білецький.
За його словами, усім було важко летіти, але найважче першому і тим, хто вже знав, що росіяни вирахували трасу польоту і розташували відповідним чином засоби ППО.
“Вони летіли, чітко розуміючи, що вірогідність (загинути) просто величезна. Але вони летіли, бо розуміли, що там помирають наші”, – наголосив перший командир “Азову”.
Стосовно ж історії командира першого екіпажу гелікоптерів Білецький зазначає: “Можливо, після війни, або навіть під час війни вона буде екранізована. Це історія для фільму. Але нехай ця людина сама розповість. Це вже повинен розповідати офіцер, пілот. А йому є що розповідати. Він живий-здоровий”.
