Північний апеляційний господарський суд уже понад півроку в закритому режимі слухає справу про стягнення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб близько 23 млрд грн. з колишнього власника збанкрутілого Дельта банку Миколи Лагуна та його спільників. 11 листопада відбудеться чергове засідання. Проте, на відміну від попередніх, воно заплановане і буде проведено за нових обставин: наприкінці вересня на Лагуна було накладено санкції РНБО за співпрацю з росією, його активи мають бути заблокованими. А Фонд гарантування – тепер чи не єдина інстанція, що має право стягувати кошти з колишнього банкіра. Та схоже, справа не рухається з місця.
Історію про те, як колишній власник Дельта банку Микола Лагун вивів сотні мільйонів доларів коштів вкладників через підставні компанії на офшорні юрисдикції, в Україні знає будь-хто, хто хоча б трохи цікавиться банківським ринком. Особливо актуальною вона стала після того, як на Лагуна було накладено санкції РНБО, відповідний указ Президент Володимир Зеленський підписав 20 вересня 2025 року. Головною причиною запровадження санкцій експерти вказували співпрацю з росією, адже відповідних фактів щодо Лагуна в медіа було зібрано чимало: від наявності працюючого бізнесу на окупованих територіях і сплати податків за законами країни-агресорки до наявності спеціально оформленого російського громадянства, а також співпраці із топовим російським олігархатом та наближеними до вищих ешелонів тамтешньої влади чиновниками на кшталт Кіріла Дмітрієва. Одним із ключових обмежень, накладених на Лагуна, є заборона розпоряджатися коштами і майном, виводити дивіденди чи отримувати гроші від третіх осіб. В коментарі до санкційного пакету прямо вказано, що винятком є виключно погашення боргів перед Фондом гарантування вкладів фізосіб.
Чому це важливо? У вузьких експертних та довколафінансових колах загальновизнаним є той факт, що сума збитків, нанесена діяльністю Лагуна і його банку вкладникам, державі Україна в особі державних Ощадбанку та Укрексімбанку, Нацбанку, який видавав рефінансування під особисті поруки екс-банкіра – становить близько 50 млрд грн. Близько половини з цих збитків – 23 млрд грн – є предметом запеклої господарської суперечки, розгляд якої в судах тягнеться уже декілька років. Її суть зводиться до наступного.
Після банкрутства Дельта Банку, що був другою за розміром приватною фінустановою в країні, Фонду гарантування терміново довелось шукати кошти для погашення втрачених вкладів населення в межах гарантованих сум. Ресурси для цього виділив уряд, їх потрібно повертати. Щоб компенсувати свої витрати, Фонд мав взяти в управління майно чи інші активи Дельта Банку, продати за ринковою вартістю і отримати відшкодування. Проте через наявність численних схем у банку Лагуна, активи виявились “роздутими”. “Сміттєві” вимоги до компаній, які брали багатомільонні кредити в банку – нікому не потрібні. За даними Фонду гарантування та згідно з висновками аудиторської компанії EY, видаючи такі кредити і підписуючи такі договори поруки, банк порушив не лише чинне законодавство, але й навіть внутрішні правила, не визначивши належним чином реальний фінансовий стан позичальників.
Фактично на балансі фінустанови і близько не було майна чи інших активів, які б покрили масштабні виплати. Тож різницю між тим, що вдалось виручити (близько 21 млн грн.) та розрахунковим обсягом завданих збитків в Фонді оформили як господарський позов проти Лагуна та його спільників – членів спостережної ради та кредитного комітету банку. Саме вони колективно ухвалювали рішення виводити гроші вкладників в офшори, що в результаті і призвело до його банкрутства.
Справа про борг
Справа №910/21280/21 протягом останніх чотирьох років уже по другому колу проходить всі судові інстанції і наразі перебуває в Північному апеляційному господарському суді. Коли Фонд вперше позивався до Лагуна в Господарському суді м. Києва, справу залишили без розгляду через той факт, що в позовній заяві вказувались численні операції виведення коштів в офшори. Судді не схотіли бачити в цьому систему і пропонували позиватися щодо кожної окремої операції. Північний апеляційний господарський суд вирішив, що справу таки можна розглядати, проте тепер Лагун оскаржив це рішення у Верховному суді. Той знову повернув справу на першу інстанцію. На “другому колі” Господарський суд Києва постановив відмовити Фонду в задоволенні позову уже нібито через відсутність доказів збитків на 23 млрд грн.: мовляв, це проблема Фонду, що він не зміг продати “сміттєві” вимоги до компаній-“бульбашок” подорожче. Тепер мʼяч знову на боці Північного апеляційного господарського суду.
Утім, дізнатися його позицію під час перебігу судового розгляду неможливо: протягом останніх півроку суд не публікує ухвали, винесені в справі. А на сайті Єдиного реєстру судових рішень вказано, що доступ до інформації обмежено. ЗМІ писали, що це може бути повʼязано із банківською таємницею, яка нібито розкривається в ході засідань щодо самого Лагуна. Хоча у інших справах, де говорять про завдані екс-банкіром збитки, про такі заходи обмеження чомусь не йдеться. Можливою причиною “таємності” може бути розкриття справжніх статків екс-банкіра, який довгий час прикривався статусом “бідняка”, і навіть ініціював власну процедуру банкрутства як фізичної особи. Проте це не завадило йому витрачати мільйони на судові спори з комерційними кредиторами: наприклад, в 2024 році він програв позов на понад $100 млн кредиту, виданого під особисту поруку власниками компанії з торгівлі електронікою “Фокстрот”.
Для Лагуна, який з 2022 року проживає у Відні, а з 2023 – оголошений у міжнародний розшук за одним із кримінальних епізодів про вимивання кількох десятків мільйонів доларів з банку через підставні компанії та схеми з європейськими структурами – численні судові позови в Україні довгий час не представляли загрози.
Санкції прискорюють правосуддя
Проте після запровадження санкцій РНБО ситуація мала б докорінно змінитися. Адже фактично йдеться про повне блокування будь-яких повʼязаних із екс-банкіром активів, що ускладнює як витрачання коштів на дорогих адвокатів (а відтак і на затягування судових процесів), так і на отримання будь-яких ресурсів для власного існування від зовнішніх партнерів. Крім того, блокування активів – перший крок до їхнього реального вилучення на користь держави. В Україні уже є механізм стягнення майна підсанкційних осіб: за позовом Міністерства юстиції Вищий антикорупційний суд може конфіскувати такі активи в дохід держави. Якщо раніше для цього треба було чекати кінця тривалого кримінального суду, то тепер достатньо факту санкцій і доведених зв’язків з агресором. Також “замороження” активів в Україні у подальшому може сприяти аналогічним діям за кордоном – шляхом отримання відповідних ордерів іноземних судів. Важливо підкреслити, що санкції прямо впливатимуть і на розподіл коштів між кредиторами, адже в санкційному додатку прямо вказано, що операції блокуються за винятком виплат на користь ФГВФО.
Для судів в Україні накладення санкцій також мало б мати репутаційне та контекстоутворююче значення. Якщо РНБО і президент офіційно визнали особу загрозою для країни, причетною до фінансування агресора, то тягнути розгляд справ проти неї – де-факто означає йти всупереч суспільним інтересам. Санкції по-суті підсвітили проблему: понад 4 роки Феміда не могла (або не хотіла) поставити крапку в історії з розкраданням 23 млрд грн вкладників (те саме можна говорити про відповідальність Лагуна і його спільників і в інших справах, розгляд яких триває уже понад десятиліття) – тому “позасудові” механізми мають продемонструвати більшу ефективність. Особливо у випадку екс-власника Дельта банку, для якого також є великий ризик бути екстрадованим із Австрії одним із перших в разі досягнення Україною відповідних домовленостей з місцевим урядом.
***
Накладення санкцій на Лагуна – по суті це маркер неминучості відповідальності за масштабні фінансові злочини і сигнал, що епоха «персональних індульгенцій» для мільярдерів йде в минуле. Але чи візьме їх до уваги суд? З огляду на масштабність – до справи прикута увага не тільки українського, але й західного суспільства. Партнери ретельно стежать за ефективним використанням не лише тих коштів, які вони витрачають на підтримку життєдіяльності української соціально-економічної системи, але й за тим, як це роблять самі українці.
Від виважених судових рішень у справі, де фігурує “патентований шахрай”, чиї схеми багаторазово зафіксовані, залежить можливість зекономити для держави щонайменше 23 млрд грн. (які де-факто підуть в уряд після стягнення з Лагуна і компанії, і можуть бути використані, передусім, як допомога ЗСУ). Відтак першим кроком до забезпечення справедливості могло б стати часткове відкриття текстів судових рішень, що вже виходили у цій справі, задля розуміння логіки як суду, так і учасників сторін. Також важливим було б формування усталеної судової практики щодо того, чи впливає санкційний статус однієї зі сторін на схожі господарські суперечки та кримінальні позови.
