Віра — це шлях, а не стан. І на цьому шляху людина проходить через різні етапи, іноді навіть через сумніви.
А чи можна вважатися вірянином, якщо виникають сумніви щодо деяких догматів церкви, журналістка Фіртки розпитала у священника Василя Савчина, який служить в парафії святих Кирила і Методія, Лемківської церкви в Івано-Франківську.
“Варто розуміти, що можна бути вірянином — і водночас мати сумніви. Це не суперечність. Навпаки — часто саме жива, глибока віра спонукає нас питати, шукати, думати.
Бо коли моя віра не просто формальна, “по замовчуванню”, а усвідомлена й особиста, тоді природно виникають запитання: «Чому я вірю саме так? Що стоїть за цим догматом, за цією правдою віри?».
Тобто, віра починається із запитань. Так, я можу сумніватись. Але ці сумніви — не руйнують віру, а поглиблюють її. Бо сумнів тут — це не заперечення, а прагнення розуміти більше. Це дорога, яка веде ближче до Бога, а не далі”, — розповідає священник.
Василь Савчин додає, що з іншого боку, коли людина справді живе вірою і йде за Христом, — тоді, навіть у важкі моменти, не виникає глибокої невіри.
“Можуть бути спади, зневіра, людська слабкість. Але не повне заперечення. Бо всередині залишається переконання: «Я знаю, кому повірив».
Віра — це не відсутність сумнівів. Це вибір довіряти навіть тоді, коли не все зрозуміло до кінця”, — зазначає отець.
Більше читайте у матеріалі: «Віра починається із запитань», — священник з Івано-Франківська Василь Савчин про Божу волю, духовну опору та світло Воскресіння у темні часи
