Фото: REUTERS
18-річний Олексій Середа відмінно виступив на чемпіонаті світу у катарському місті Доха. Юнак здобув бронзу зі стрибків у воду з 10-метрової вишки. Кращими за українця були лише два представники Китаю. Медаль Олексія Середи для України є історичною – вона перша в історії в одиночному чоловічому стрибку з вишки. На цьому ж чемпіонаті Олексій виборов ще одну бронзу разом з Кирилом Болюхом у синхронних стрибках з 10-метрової вишки.
Журналіст Коротко про поспілкувався зі спортсменом про те, як проходив турнір, які емоції від здобутої медалі і чого прагне більше всього.
Зрозумів, що не стою на місці
– Олексію, з моменту, як ми з вами спілкувались, минуло пів року. Чи могли ви тоді подумати, що зможете виграти медалі на чемпіонаті світу?
– Насправді, теоретично я розумів, що так. Але я людина, яка не до кінця вірить в себе і завжди сумнівається. Тому я розумів, що це можливо. Але сильно сумнівався. Слава Богу, що все мені вдалося.
– Що вам дав зрозуміти ваш результат на ЧС?
– Що я не стою на місці. Що у мене є якийсь прогрес в стрибках у воду. І що, не зважаючи на усі труднощі, ми все одно можемо показувати гідний результат на міжнародних змаганнях і гідно представляти нашу країну.
– Повністю задоволені своїм виступом?
– Взагалі, так. З 10 балів – 8 балів точно. В синхронних стрибках я поганенько зробив 2 стрибки – це б я покращив. А якщо казати про індивідуальний виступ, я задоволений на всі 100%, бо це для мене рекордна сума балів (528,65). Розуміючи свої можливості на цей час, я задоволений.
– Які емоції і відчуття переповнювали в момент перемоги?
– Ну, по-перше, я не переміг, я посів третє місце. Але це була для мене така своя особиста перемога. Для мене – це 4-й чемпіонат світу, і нарешті з 4-го разу я зумів посісти 3-є місце. Я дуже задоволений, щиро. Для мене ця медаль значила набагато більше, ніж у синхронних стрибках. Я більше люблю виступати індивідуально з 10-метрової вишки, тому що тут можу розкрити увесь свій потенціал, показати ті складні стрибки, які я вмію робити. Я суперзадоволений і навіть трішечки пишаюсь собою.
– Як її святкували?
– Ніяк не святкував. У мене попереду ще Олімпійські ігри і кубки світу. Святкувати ще рано. Треба наполегливо працювати і готуватись до інших стартів.
– Чому присвячуєте перемогу?
– Присвячую свої медалі ЗСУ. Саме завдяки їм ми маємо можливість тренуватись і жити тим життям, яке маємо. Завдяки їм ми маємо можливість представляти Україну на міжнародних стартах. Тому моя медаль – це медаль, в тому числі, і Збройних сил України. Це завдяки їм у мене була можливість кудись виїхати і тренуватись. І, також, своїм тренерам. Всьому тренерському штабу – хореографам, тренерам, масажистам, лікарю і, звичайно, президенту нашої федерації Ігорю Володимировичу Лисову. Він дуже сильно нас підтримує, завдяки йому ми маємо чудовий басейн, де тренуємося. Ми маємо всі умови для комфортних тренувань.
