На його рідній землі у селі Вікторів панувала важка, невимовна тиша. Від батьківської хати траурна хода вирушила до храму Покрову Пресвятої Богородиці, де священнослужителі та сотні людей – рідні, побратими, друзі й мешканці громади – молилися за упокій душі воїна.
Поховали Ореста з усіма військовими почестями: під звуки Державного Гімну України та прощальні залпи салюту.
Орест Гринчак народився 28 березня 1995 року. Навчався у Вікторівській школі, згодом – у ліцеї для обдарованих дітей, а далі здобув фах у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Людина щирої душі, веселої вдачі та виняткової внутрішньої сили, він завжди був надійним плечем для друзів.
Особливе місце в його житті посідав спорт. Орест серйозно займався боксом, важкою атлетою та пауерліфтингом. Перемагав на обласних і міжнародних турнірах, мав гартовану волю й чемпіонський характер, який пізніше знадобився йому на війні.
А ще – він мав золоте серце. Долучився до руху «Будуємо Україну Разом» (БУР), а з перших днів повномасштабного вторгнення у Львові зустрічав і підтримував людей, які втратили домівки. Та волонтерського тилу йому було замало – восени 2022 року Орест узяв до рук зброю.
З грудня 2022 року – на передовій у лавах славетної 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Лиманський та Покровський напрямки, найгарячіші точки фронту. Навіть після поранень і реабілітації він повертався до побратимів. І навіть у окопах продовжував волонтерити: організовував збори на дрони, рації та засоби РЕБ.
16 жовтня 2024 року поблизу Новогродівки на Донеччині 29-річний старший солдат Орест Гринчак зник безвісти під час важкого бою. Майже два роки родина та громада жили надією, аж поки вересень 2026-го не приніс остаточне підтвердження страшної правди…
Орест був із тих, хто творив кращу Україну ще за життя – власною працею, спортивними здобутками, волонтерством і добром. А коли прийшов час, він віддав за неї найдорожче.
Спортсмен. Волонтер. Десантник. Воїн світла.
Він не просто захищав нас – він до останнього подиху будував Україну, про яку мріяв. І тепер наш обов'язок – завершити його справу та берегти пам'ять про його чин.
Низький уклін батькам і глибокі співчуття всім, хто знав і любив Ореста.
Вічна пам'ять і честь Герою! Ти назавжди в строю та в наших серцях.
Більше фото на сторінці Галицької міської територіальної громади у ФБ
