За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
15 серпня у Коломиї на Івано-Франківщині проводять ювілейний фестиваль народної хореографії «Покутські витоки». Цього року подія об’єднала колективи з Прикарпаття, Чернівецької та Рівненської областей. Також приїхали учасники з Італії й Німеччини. Окрім танцювальної програми, фестиваль має і благодійну складову — тут збирають гроші на підтримку українських військових, повідомила кореспондентка Суспільного з місця події.
Фестиваль «Покутські витоки», Коломия, 15 серпня 2026 року, Івано-Франківщина. Суспільне Івано-Франківськ/Ольга Манзуля
Серед учасників «Покутських витоків» — заслужений аматорський ансамбль танцю «Полісянка» з Рівного. Для колективу цей фестиваль став першим виступом у Коломиї. Керівниця ансамблю Катерина Усіна розповідає, що «Полісянка» має понад 65-річну історію. Нині у складі ансамблю танцюють учасники різного віку — від молоді до дорослих.
Керівниця ансамблю танцю «Полісянка» з Рівного Катерина Усіна. Суспільне Івано-Франківськ/Ольга Манзуля
«Мені здається, сьогодні дуже важливо підтримувати народні колективи та проводити такі фестивалі. Ми повинні триматися й показувати свою культуру, адже це — наша зброя», — говорить Катерина Усіна.
Фестиваль «Покутські витоки», Коломия, 15 серпня 2026 року, Івано-Франківщина. Суспільне Івано-Франківськ/Ольга Манзуля
Учасниця «Полісянки» Анна Єрьоміна каже, що для неї народний танець — це спосіб зберігати зв’язок зі своєю історією та культурою. Дівчина займається хореографією орієнтовно 15 років.
Учасниця ансамболю «Полісянка» Анна Єрьоміна. Суспільне Івано-Франківськ/Ольга Манзуля
«Для мене народний танець — це передусім наша культура, історія. Це — те, що ми повинні зберігати і передавати наступним поколінням», — каже Анна Єрьоміна.
Цьогоріч фестиваль «Покутські витоки» приймає й міжнародних гостей. До Коломиї приїхала хореографка Жанна Дідковська — українка, яка понад 20 років живе у Німеччині. Вона розповідає, що заснувала там школу балету, у репертуарі якої залишила українські народні танці.
Фестиваль «Покутські витоки», Коломия, 15 серпня 2026 року, Івано-Франківщина. Суспільне Івано-Франківськ/Ольга Манзуля
«Для мене дуже важливо, щоб українська культура жила не лише в Україні, а щоб про неї знали і за кордоном. Я несу цю культуру серед німецьких дітей — вони в мене також усі танцюють українські народні танці. Коли вони їх вивчають, то цікавляться Україною, її традиціями, історією. І мені дуже приємно бачити, що дітям це подобається, і вони хочуть це танцювати», — розповідає Жанна Дідковська.
Хореографка з Німеччини Жанна Дідковська. Суспільне Івано-Франківськ/Ольга Манзуля
Цьогоріч «Покутські витоки» мають і благодійну складову. Батьки учасників ансамблю «Сварга» та й самі учасниці колективу підготували домашню випічку, яку продають за донати. До них долучилися й представники волонтерської групи «Саджавські козаки». Вони пригощають гостей фестивалю бограчем за донат. За словами волонтера Миколи Андрійчука, зібрані гроші передадуть на підтримку військовослужбовців 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Продаж домашньої випічки на фестивалі «Покутські витоки», Коломия, 15 серпня 2026 року, Івано-Франківщина. Суспільне Івано-Франківськ/Ольга Манзуля
«Ми намагалися поєднати приємне з корисним: люди приходять, куштують бограч, донатять, а ці кошти потім підуть на допомогу нашим хлопцям. Зараз готуємося до чергової поїздки на фронт, тому кожна гривня для нас важлива. Зокрема, треба пальне, щоб ми могли доїхати до військових і передати їм усе необхідне», — каже Микола Андрійчук.
Волонтер Микола Андрійчук. Суспільне Івано-Франківськ/Ольга Манзуля
Організаторка заходу та керівниця народних ансамблів «Покуття» і «Сварга» Мирослава Воротняк розповідає, що фестиваль «Покутські витоки» вперше відбувся у Коломиї у 2016 році. З її слів, він покликаний зберігати й популяризувати українську народну хореографію та показувати її різноманіття.
Для гостей фестивалю «Покутські витоки» варили бограч. Суспільне Івано-Франківськ/Ольга Манзуля
«Мета фестивалю — добути наше коріння, популяризувати його і гордитися тим, що ми — українці. І також — запрошувати з різних країн колективи, які представляють не лише свою культуру, а й вивчають українські народні танці», — говорить Мирослава Воротняк.
