3 квітня 2022 року, виконуюче бойове завдання, Віталій Романишин отримав вибухову травму, не сумісну з життям. Свій останній спочинок воїн знайшов 7 квітня на кладовищі рідного села Завій. 21 Серпня, 2023, 14:00 Калуш Переглядів: 394 
Віталій зустрів Оксану в армії, в день повномасштабного вторгнення вони були на ротації у місті Попасна, що на Луганщині Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Романишин Віталій Богданович, сапер інженерно-саперного взводу 3-го механізованого батальйону 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила, народився 10 лютого 1988 року у селі Завій Новицької ТГ, що на Калущині, інформують “Вікна” з посиланням на канал “Спогади України”.
З раннього дитинства вирізнявся своєю добротою та надзвичайно гострим відчуттям справедливості. У 1994 році пішов у перший клас Завійської ЗОШ І-ІІ ступеня. Навчався наполегливо, більш за все йому подобалися уроки математики та фізкультури. Після навчання допомагав батькам по господарству,старався слухатися їх у всьому. Любов до спорту з раннього дитинства привив батько. Разом вони любили покидати м’яча і спостерігати за футбольними матчами.
Сім’я пережила трагедію: через нещасний випадок помер старший брат Віталія, якому було лише 10 років.
Після закінчення 9 класу, хлопець продовжив навчання в Івано-Франківській спортивній школі, там займався футболом. Разом із командою неодноразово ставали переможцями різноманітних змагань. У 2005 році вступив до Брошнівського професійного лісопромислового ліцею. Одногрупники згадують Віталія як світлу і дуже доброзичливу людину.
У 2020 році Віталій Романишин вступив до лав ЗСУ, служив разом з племінницею Людмилою та її чоловіком Олегом, разом підтримували один одного і допомагали.
В армії зустрів кохану жінку Оксану. В день повномасштабного вторгнення вони були на ротації у місті Попасна, що на Луганщині. Разом їм довелося багато чого пройти. Командири усіх жінок відправляли додому, але Оксана відмовилася і була з Віталієм до останнього. Дуже просила його відмовитися йти на бойове завдання, але він ніколи цього не робив, казав:
“Хто, як не я? Я не можу підставити бойову групу і командирів. Ти знаєш, за що ми боремося”.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №359/2022 від 22 травня 2022 року був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
