Незважаючи на постійний біль у нозі, Роман Шикерук пішов добровольцем на війну, аби захистити своїх рідних від ворога. Він сказав: “Хто, як не я?” і вже 8 березня 2022 року був призваний на військову службу до лав ЗСУ. 12 Вересня, 2023, 18:30 Прикарпаття Переглядів: 795 
Роман постійно телефонував рідним і ніколи не жалівся: казав, що у нього нічого не болить. Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Народився Роман Володимирович Шикерук 23 липня 1990 року в с. Старий Мізунь Вигодської ТГ, що на Івано-Франківщині. З дитинства вирізнявся особливою терпеливістю і фантазіями, а в старших класах був розбишакою разом із своїм старшим братом Андрієм. Дуже любив свою молодшу сестру Катю, інформують “Вікна” з посиланням на Ютуб-канал “Спогади України”.
Після закінчення Вигодської ЗОШ вступив до Брошнівського вищого професійного училища. Отримав професію перукаря, однак за спеціальністю не працював. Батько навчив його професійним навичкам по будівництву, тож і працював у цій галузі: займався ремонтами. Унаслідок робочої травми переніс 6 важких операцій на нозі. Мав імплант у нозі та, відповідно, інвалідність.
У 2012 році познайомився із майбутньою дружиною Юлією, через рік вони одружилися. У 2014 році з’явилася на світ їхня донечка Евеліна.
Незважаючи на постійний біль у нозі, чоловік пішов добровольцем на війну, аби захистити своїх рідних від ворога. Він сказав: “Хто, як не я?” і вже 8 березня 2022 року був призваний на військову службу до лав ЗСУ. Пройшов найгарячіші ділянки фронту: Бахмут, Лиман, Краматорськ, Богородичне. Постійно телефонував рідним і ніколи не жалівся. Казав, що у нього нічого не болить.
Роман Шикерук служив стрільцем-помічником гранатометника 2-го десантно-штурмового взводу 79-ої окремої десантно-штурмової бригади в/ч А0224.
Загинув 7 липня 2022 року в пекельному артилерійському бою, тримаючи оборону села Богородичне, що в Краматорському районі Донецької області. Йому був лише 31 рік. Поховали Романа Шикерука у рідному селі.
Посмертно воїн нагороджений медаллю “За честь і звитягу”.
