НАБУ підозрює екс-заступника голови КМДА Петра Оленича у зловживанні службовим становищем, але хронологія подій свідчить про те, що правоохоронці можуть маніпулювати фактами.
Таку думку в своєму блозі висловив експерт Олег Постернак.
Він зазначає, що ключовий аргумент захисту Петра Оленича – хронологічний, адже перші рішення щодо ділянки, що прилягає до парку «Нивки» були ухвалені ще у 2002 та 2007 рр, за часів мерів Омельченка та Черновецького. Саме тоді Головне управління земельних ресурсів внесло дані про ділянку до міського кадастру, а Київрада своїм рішенням № 610/1271 у травні 2007 року затвердила містобудівне обґрунтування і змінила Генеральний план, визначивши цю територію під житлову забудову. На той момент, зазначає автор, Петро Оленич працював у Міністерстві юстиції і жодного стосунку до КМДА не мав.
Постернак зазначає, що у 2013 році ТОВ «Українська марка» стала землекористувачем ділянки, про що були внесені відповідні зміни до земельного кадастру, при цьому Оленич на той час очолював Головне управління Держземагентства в Сумській області.
Ще однією суттєвою деталлю, на думку експерта, є той факт, що завдання на проєктування ділянки було підписано попереднім директором Департаменту земельних ресурсів Юрієм Кулаковський. Петра Оленича на цю посаду було призначено за півтора місяці – 26 липня 2018 року.
Він наголошує, що остаточне рішення про передачу ділянки в оренду 19 грудня 2019 року ухвалила Київрада на своєму засіданні адже проєкт пройшов усі обов’язкові погодження.
Справа Петра Оленича, вважає автор – не поодинокий випадок, коли правоохоронні органи публічно обвинувачують посадовців у зловживаннях в земельних питаннях, а суди врешті-решт виправдовують або підтверджують законність їх дій. Схожа ситуація склалася навколо ЖК «Новий Поділ»: Київська прокуратура оскаржувала законність оренди земельних ділянок, у 2022 році Господарський суд Києва наклав на них арешт. Однак після тривалої судової тяганини, 30 вересня 2025 року Верховний Суд поставив крапку у справі і підтвердив законність будівництва, знявши всі питання.
Системна проблема: медійний вирок замість доказової бази
Постернак переконує, що такі рішення суду стали наслідком низької якості доказової бази, що надходить від НАБУ. На його думку, гучні обшуки та затримання одразу формують суспільне враження про вину підозрюваного задовго до суду, натомість фактична доказова база нерідко виявляється недостатньою або зібраною з процесуальними порушеннями. ВАКС у таких умовах опиняється перед дилемою: або закрити справу через відсутність належних доказів, або штучно затягувати процес, поки спливають строки давності.
«Справа Петра Оленича наочно демонструє цю закономірність: підозра виникла раніше, ніж з’явилися докази, а медійний шум — раніше, ніж суд встиг розібратися у хронології подій. Принцип «підозра — не вирок» залишається фундаментом правової держави незалежно від гучності справи», – резюмує експерт.
