Надійшло підтвердження про загибель мужнього воїна, солдата Олександра Вітковського, 1997 року народження, який загинув під Бахмутом в червні 2023 року. 19 Квітня, 2024, 11:00 Калуш Переглядів: 1005 
Останнє смс від сина мама отримала 30 червня 2023 року. Згодом стало відомо, що саме того дня він загинув Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Олександр Вітковський самовіддано служив навідником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини. Вірний військовій присязі, загинув 30 червня 2023 року під час бойових дій на Донеччині, пов’язаних із захистом Батьківщини, йдеться в офіційній інформації.
“Пташенятко моє, вже скільки часу і я не можу тебе відпустити”, — написала мама загиблого Героя Світлана Вітковська.
Як розповідали “Вікна”, назавжди 26-річний калушанин Олександр Вітковський поспішав жити, хотів завжди розвиватися. Коли вступив на біологічний факультет в “Могилянку”, захопився наукою, проте згодом став телеоператором та займався в школі історичного танцю. Про початок війни дізнався з балкона своєї квартири на Оболоні — видно було вибухи на аеродромі в Гостомелі. Війна не залишила Сашку вибору: він став на захист України.
Більше про загиблого воїна — в статті “Світлана Вітковська понад пів року не може поховати сина, що загинув під Бахмутом”.
У соцмережі друзі та знайомі Олександра оприлюднюють теплі спогади про нього.
Так, викладач Києво-Могилянської академії Віктор Карамушка пише, що Сашко писав у нього магістерську роботу.
“Це було в 2020 році. Потім був ковід, потім почалася масштабна війна. Саша з перших днів пішов у тероборону, а далі — в регулярні війська. Військову присягу Саша склав 28 червня 2022 р. Я спілкувався з ним, коли він вже був у військах. А далі все закрутилося й контакт завис”, — пише викладач.
Саша загинув під Бахмутом ще у червні 2023 року — в той місяць, коли він народився. Саме привітаннями з днем народження обривається його часопис у Фейсбуці. Але тільки зараз стали відомі результати генетичної експертизи.
“Щирі співчуття матері Олександра — коли я говорив з пані Світланою, я не міг стримати сліз. Співчуття рідним і близьким. Співчуття нам — Могилянська родина втратила ще одного свого чудового випускника”, — зазначає викладач.
Олександра Куцан пригадує, що Сашко був небагатослівним, але його аура і присутність у складних ситуаціях були надійною підтримкою:
“З усієї нашої компашки саме ми вдвох, напевно, пережили найбільше внутрішніх та зовнішніх трансформацій. І так чи інакше ми проживали їх разом. Особливо з тими дибільними блондинчастими зачісками)) Я тільки зараз усвідомила, що ми одночасно пофарбувалися в блонд!
А наша традиція святкувати дні народження в один день? День Саш?
Ти був не багатослівним, але навіть сама твоя аура і присутність у складних ситуаціях були надійною підтримкою.
Ти, може, і сам того не знав, але в тобі було багато талантів. І бути добрим, надійним і офігенним другом був один із них. Це була честь знати тебе, і зростати поруч з тобою”.
