Новостворені територіальні громади залишили на самоплив і самовиживання, – очільник Верховинської ТГ Василь Мицканюк | Новини Галича

Рекламний банер Верховинської територіальної громади на Кривопільському перевалі.

Верховинську селищну ТГ утворили 12 червня 2020 року шляхом об’єднання Верховинської селищної та Буковецької, Верхньоясенівської, Голівської, Замагорівської, Ільцівської, Красницької, Красноїльської, Кривопільської, Криворівнянської і Перехресненської сільських рад. А першу сесію тут провели 3 грудня того самого року. Отже, вже понад рік Верховинська селищна рада працює у новому форматі, а очолює її Василь Мицканюк, який попри всі виклики і проблеми післядецентралізаційного етапу не втрачає оптимізму, бо вірить, що оптимізм вселяє надію, пишуть Версії з посиланням на Галичину.

– Мене вперше обрали головою Верховинської селищної ради ще 28 жовтня 2010 року, – розповідає Василь МИЦКАНЮК. – Тож нині, по суті, це вже моя третя каденція на посаді. Але вона кардинально відрізняється від двох попередніх. Бо тепер ми – територіальна громада, до складу якої входять десять сільських рад. Сьогодні у нашій громаді налічується до 20 тисяч населення із 30 тисяч загалом у Верховинському районі. Адже, крім нашої, на Верховинщині зареєстровано ще дві територіальні громади – Білоберізьку і чи не найменшу в Україні за кількістю населення, а за площею більшу, ніж наша, – Зеленську. Як бачимо, наша ТГ охоплює дві третини району. Проте торік ми мали бюджет дефіцитний – не вистачало до 47 мільйонів, щоб прожити весь рік. Тож невідкладно запровадили заходи з економії бюджетних коштів і почали шукати нові шляхи наповнення бюджету. Й нам вдалося зробити багато, щоб успішно завершити 2021-й. Проте ми таки мали невеличку заборгованість – 2,8 млн гривень бракувало у грудні, щоб виплатити місцевого бюджету заробітну платню. Але вже у січні цього року заборгованість погасили. Тепер працюємо, щоб нинішнього року вже проблем було менше.

– Без сумніву, проблем додалося, бо газдівка більша. І число жителів зросло, і територія розширилась. У нашому підпорядкуванні тепер цілковито відділи освіти, культури, будинок для людей похилого віку, спортивно-юнацька школа, дитяча школа мистецтв… У громаді стало дуже багато соціальної інфраструктури, яка колись мала районне підпорядкування й фінанси на утримання якої надходили з районного бюджету. І весь цей, образно кажучи, головний біль після реформування звалився на нас. Та головна проблема у тому, що соціальна сфера не забезпечена фінансово, а зі своїм місцевим бюджетом ми не справляємося – бракує на необхідні видатки дохідної частини.

– Думаю, що закон про добровільне об’єднання територіальних громад до кінця не доопрацювали і тим самим не довели реформування до логічного завершення. Пригадуєте, що на якомусь етапі йшлося спочатку про добровільне об’єднання, а відтак Кабмін затвердив його як примусове. В такому разі потрібно було вивчити і проаналізувати ситуацію – як живуть громади, чи вистачає фінансів – може, комусь додати коштів, а від когось забрати тощо. Звісно, реверсна дотація є, але вона не розв’язує усіх проблем громад. Я бачу, що нас частково залишили на самоплив і самовиживання. Мовляв, хто виживе – той житиме, а хто ні – може, приєднається до когось чи взагалі припинить існувати. Це велика проблема адміністративно-територіальної реформи. Очевидно, від самого початку потрібно було дотримуватися означених параметрів для територіальних громад і наукового підходу до справи. Наприклад, хіба це нормально, що на території нашого району є громади з 20-ма тисячами населення, вісьмома і… двома? Потрібно було подумати, чи всі вони зможуть належно функціонувати. Тож я вважаю, що трохи щось пішло не так. Ось чому нині у мене нема великого задоволення від такого об’єднання і я не бачу успіху в такій реформі.

– Це правильно, бо жити треба. До речі, ми й торік мали забезпечення всього на пів року, але прожили. Тепер ситуація трохи краща – маємо фінансове забезпечення на дев’ять місяців. А упродовж року, думаю, також зробимо відчутні кроки для економії коштів. Також працюємо над податковими надходженнями до бюджету, провадимо роботу з інвесторами, розвиваємо туризм, щоб залучати кошти з туристичного збору, й т. ін.

До речі, наша Верховинська територіальна громада посіла п’яте місце у десятці найкращих туристичних громад Прикарпаття. Ми – район високогірний. А в туризмі сьогодні вбачаємо чи не один із найголовніших шляхів залучення коштів до бюджету громади і заробітку людей для їхньої життєдіяльності. У зв’язку з тим, що стан доріг навколо нашої території поліпшився, до нас масово почали їхати туристи. Розвиваємо обидва напрями – і на Ворохту, і на Косів.

Нині у нашій ТГ діє понад дві сотні агроосель, готових приймати туристів. Було дуже багато критеріїв, за якими визначали найкращі туристичні громади. Наприклад, брали до уваги участь у міжнародних проєктах, у туристичних проєктах обласного значення, кількість осель зеленого туризму, які готові приймати туристів, якість надання туристичних послуг, стан інфраструктури для популяризації туризму та чимало інших факторів. Тільки в самій Верховині маємо понад три десятки різних музеїв, а у всій територіальній громаді – ще більше. Є приватні музеї, але й значна частина їх перебуває у нашій комунальній власності чи підпорядкована області – музеї Михайла Грушевського, «Гуцульщина», Гната Хоткевича, Плитки-Горицвіт та ін.

Поштовхом до розвитку туризму стали квадротури і джипінг гірськими дорогами, рафтинг на катамаранах Чорним Черемошем, кінні і піші прогулянки карпатськими стежками і т. ін. Є спеціальні бази, які надають такі туристичні послуги всім охочим. Тож наше п’яте місце і було сформоване на основі всіх таких показників. Але ми на цьому не спиняємось, а відкриваємо нові туристичні локації і запроваджуємо нові послуги. І на цей рік у бюджеті також вже передбачили відповідні кошти. Колись туристи після перших відвідин Верховини вже не мали бажання приїжджати, а нині до третини гостей громади вже не вперше приїжджають до нас на відпочинок. Тож ми дбаємо, щоби люди мали можливість щоразу побачити щось нове і потратити кошти за туристичні послуги.

– Справді, ми намагаємося приваблювати своїми культурними заходами гостей з-за меж району. У цьому разі від об’єднання – тільки плюс. Бо можемо залучати всі десять старостинських округів. Тож і проводити фестивалі таким чином відчутніше легше. Є в нас відділ культури, клуби, провідні спеціалісти… Зокрема, у січні провели перший міжрегіональний фестиваль «Гуцульська коляда», у якому взяли участь гості із Закарпаття, Буковини, з численних куточків Прикарпаття і навіть з Румунії. Звісно, хотілося б і надалі працювати у такому форматі, проте пандемія вносить свої корективи. Скажімо, через карантин ми не проводили традиційне свято «Полонинське літо». Плануємо цього року його. А також хочемо провести й міжрегіональний Гуцульський фестиваль. Тісно співпрацюємо з туристичними операторами й агенціями, анонсуємо і рекламуємо заходи. У відділі економіки і туризму селищної ради маємо відповідного спеціаліста, який координує таку роботу. Надіємося, що вона буде плідною, а громада крок за кроком буде розвиватися.

– Я б сказав, що Верховина – то радше гуцульська перлина. Бо тільки Верховину, а колись Жаб’є, Іван Франко величав гуцульською столицею. Адже ми підтримуємо гуцульську самобутність і відроджуємо автентичні традиції у всьому – у піснях, танцях, обрядах, убирі, ремеслах тощо. Хоч ми і в Карпатах живемо, але вони дуже великі і сягають інших областей. Тож Верховину ми вважаємо саме гуцульською перлиною.

– Посади селищного голови за своїми навантаженням та відповідальністю до і після створення територіальної громади відрізняються навіть не на сто, а на двісті відсотків. Образно кажучи, як небо й земля. Нам було дуже важливо пройти весь рік, щоб відчути особливості кожного господарського сезону, побачити у роботі всі створені нами адміністративні структурні підрозділи та ознайомитися з основними проблемами. Частину невідкладних справ ми виконали, а решту питань вирішуватимемо цього року. Навіть попри те, що я у цій справі не новачок, та минулий рік був важливий у визначенні наступних кроків нашої ТГ. Адже у кожній окремій громаді з роками проблем накопичилося чимало, і коли ті чи інші галузі нашої діяльності фінансували лише з районного бюджету чи з сільських скарбниць, то їх не вирішували. І сьогодні ми їх розв’язати також не можемо через скупий дефіцитний бюджет, який сягає близько 243 млн грн, з яких нині 110 млн – то освітня субвенція. А власних надходжень маємо до 50 млн.

Оскільки ж маємо бюджетний дефіцит – фінансово не покриваємо, як уже казав, три останні місяці року, то потрібно шукати додаткові надходження, запроваджувати оптимізації й т. ін., щоби знову змогти протягнути до кінця 2022-го. Тож дуже важко за таких обставин мріяти про перспективи й розвиток громади. Хоча вже прийняли й чимало програм, для яких передбачено фінансування. Та й торік ми зробили чимало добрих і потрібних справ, зокрема в освіті. Що можемо, те робимо, але на все необхідне коштів бракує. А проблеми, які роками накопичувалися, знову залишаються нерозв’язаними. Незабаром затвердимо стратегію розвитку ТГ, де все у старостинських округах буде розписано на всю нашу каденцію, щоб поліпшити надання послуг жителям громад.

– Одна з найбільших проблем – у самій Верховині через відсутність у селищі системи водовідведення. Ті очисні споруди, які будували ще в радянські часи, так і не здали в експлуатацію. А в локальні споруди, які ми започаткували, потрібно вкласти до 20 млн грн. І щороку надсилаємо листи-звернення до обласної влади, щоб допомогли нам фінансуванням з екологічних коштів. Три роки тому управління капітального будівництва (УКБ) Івано-Франківської ОДА виступило замовником будівництва однієї локальної очисної споруди. На цьому об’єкті навіть виконали 60 відсотків із усього обсягу запланованих робіт. Але торік на добудову з обласного бюджету, зокрема з екологічного фонду, не було виділено жодної копійки. На жаль, і цього року на очисні споруди у Верховині кошти не виділять. Отже, одну локальну споруду почали будувати, а кошторисна документація на іншу вже п’ять років припадає пилюкою. А Верховина й далі залишається «селищем-септиком».

Є й інша задавнена, але теж першочергова проблема – будівництво нового Будинку культури замість знищеного пожежею ще 2008 року. Вже виготовили проєктно-кошторисну документацію, УКБ ОДА оголосило тендер, якісь кошти виділили минулими роками, відтак завезли і палі… Але через брак коштів будівництво припинили. Тож Верховина як культурне осердя Гуцульщини і надалі залишається без Будинку культури.

Третя важлива проблема, що конче потребує розв’язання, – будівництво нової об’їзної дороги навколо селища, яку почали прокладати ще в радянські часи і яка стала довгобудом. Кошторисна документація вже застаріла, тож заново потрібно корегувати проєкт. Власне, якраз це робимо. Буде готово – виходитимемо з проханням про допомогу на державний рівень… Серед найбільш наболілих і не вирішених питань на території нашої громади – й утилізація твердих побутових відходів. Сьогодні на території району, і нашої територіальної громади зокрема, нема жодного офіційного звалища. Тривають роботи у Бережниці. Але за потреби у 12 мільйонів гривень за попередні роки виділено лише до двох з половиною. Тож возимо сміття за 140 кілометрів – у село Рибне біля Івано-Франківська і платимо за це дуже великі гроші. І досі в нас не вирішено навіть питання із сортувальною лінією. Було багато розмов про те, що в області буде сміттєспалювальний завод. Але й далі чуємо тільки розмови. А хіба туристи захочуть їхати туди, де насмічено? Сподіваємося цього року це питання частково зрушити.

– Я не вважаю, що за цей час були якісь серйозні помилки і що сьогодні зробив би щось інакше. Стараюся щодня приймати рішення, які були б оптимальними для всіх. Зрозуміло, що проблем багато, та намагаємося їх розв’язувати. Але було б дуже важко, якби не та команда, яка зі мною працює. Тож від проблем і роботи руки не опускаються та розчарувань нема, навіть попри те, що я не всім задоволений у процесі децентралізації. Є виконавчий комітет, депутатський корпус, апарат селищної ради, спеціалісти… Стараємося працювати так, щоб виборці були задоволені нашими діями. Ми ж українці – все зможемо.

Підписуйтесь на канал в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!

"Давній Галич" - Новини Галича та Івано-Франківщіни