Фото: Генштаб ЗСУ (ілюстративне)
Ця історія свідчить про те, як легко порушуються права людини і як важко їх відновити. Студентові денної форми навчання Харківського національного автомобільно-дорожнього університету знадобилося 1,5 року, щоб повернутися до цивільного життя, з якого його вирвали без жодних на те підстав. Забігаючи наперед, скажемо, що хлопець усвідомлював свій конституційний обов’язок, коли ризикував життям на передовій, але згодитися з тим, що став жервою насильства та обману, не захотів.
Про те, за яких обставин студент потрапив до війська і як просувалась судова тяганина, Коротко про розповів керівник Чугуївської правозахисної групи адвокат Роман Лихачов.
Без фізичної сили, але наполегливо
Вдень 2 березня 2022 року 19-річний Володимир (ім’я змінене на прохання адвоката) зійшов з поїзда на Ужгородському вокзалі разом з мамою. Власне, він і покинув Харків заради того, щоб вивезти її з-під ракетних обстрілів у безпечне місце. Щодо своєї долі ще нічого не знав. Думав про одне – повернутися до навчання за першої-ліпшої змоги. Хлопцеві подобалась інженерна професія, яку він опановував, у виші мав добру репутацію і брав активну участь у студентському самоврядуванні. Та цього дня все вирішили за нього.
Просто на вокзалі до Володимира підійшли кілька кремезних чоловіків у військовій формі. Представились, що із місцевого ТЦК та СП, запросили пройти з ними.
– Володимир показував студентський квиток, – каже Роман Лихачов. – Був у нього і паспорт, що посвідчував вік (на той час, як і досі, призовний вік під час мобілізації для чоловіків без досвіду армійської служби становив 27 років. – Ред.). Однак представники ТЦК на це не зважили. Як і на те, що він супроводжує вже досить немолоду і слабу на здоров’я матір. Силу не застосовували, але були вельми наполегливими.
Це був відвертий обман
– Володимира мобілізували за один день, навіть документів про проходження військово-лікарської комісії не надали, ми їх витребували, уже коли почався суд, – продовжує адвокат. – Та й ніякої комісії не було, була фактично співбесіда з лікарем. Терцентр комплектування вніс персональні дані хлопця до списку військовозобов’язаних, який пізніше передали у батальон ТРО, що формувався на Закарпатті. Командир зарахував Володимира до особового складу і видав наказ призначити його кулеметником.
Повернемось трошки назад, щоб відмітити один цікавий момент: в Ужгородському РТЦК, щоб не дуже студентським квитком розмахував, хлопцеві сказали, що все буде “ок”. Мовляв, процедура така. Зараз до списків мобілізованих внесуть, а коли приїде у частину, то покаже оте посвідчення з університету командирові. І його одразу звільнять.
– Це був відвертий обман, – наголошує Роман Лихачов. – Навіть якщо людину, яка має право на відстрочку, мобілізували незаконно, навіть коли у військовій частині це розуміють, частина вже не може такого військовослужбовця звільнити. Неправомірні рішення ТЦК належить доводити через суд.
Зрозумівши, що його, грубо кажучи, надурили, Володимир згадав, як читав публікації Чугуївської правозахисної групи, і звернувся туди по допомогу.
Спершу мобілізований, а потім – доброволець?
А тим часом, освоївши у навчальному центрі кулемет, хлопець вирушив зі своїм батальоном ТРО в зону бойових дій. Ми не називаємо номер військової частини, де він служив, бо це добре відомий, заслужений батальон, на рахунку якого виконання відповідальних завдань у Харківській області, на півдні України, під Бахмутом… Всі ці віхи пройшов і наш кулеметник, бачив, як гинуть побратими. На щастя, сам залишився живим.
У ЗМІ формування згадується як створене з добровольців. Вочевидь, до таких зарахували і Володимира. Коли справа вже була в суді, Ужгородський районний терцентр комплектування надав копію заяви про бажання мобілізуватися, яку колишній студент нібито написав власноруч. Хоча сам він впевнено свідчив, що нічого не писав і не підписував.
– Ми не робили почеркознавчу експертизу, бо це затягло би розгляд справи ще на рік, – зазначає Роман Лихачов. – Але був абсолютно очевидний факт: заява датувалася 4 березня, а в цей день Володимир написати її ніяк не міг, бо наказ про направлення його до військової частини був виданий терцентром комплектування 2 березня. До того ж, підкреслюю, це була копія. Оригінал нам так і не надали.
Адвокат каже, що розгляд позову у Закарпатському окружному адміністративному суді просувався дуже важко через намагання відповідачів – Ужгородського РТЦК та військової частини – всіляко затягувати справу. Якщо на засідання суду з’являвся адвокат від центру, не було адвоката з частини і навпаки.
Велику проблему становив також збір документів. Виявилося, що справи Володимира вже немає в Ужгородському РТЦК, її направили в Харків.
Але зрештою Закарпатський окружний адміністративний суд виніс рішення про неправомірність мобілізації 19-річного студента. Відповідачі ж визнали свою поразку тільки тоді, коли програли ще й апеляцію.
Зараз на рахунку хлопця ще одна перемога – Ужгородський міськрайонний суд постановив виплатити йому компенсацію за моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень. За півтора року ризику життям це, звичайно, дуже малі гроші.
– Але ж головне питання не в штрафах, а в справедливості, – вважає адвокат.
Нині звільнений зі служби Володимир збирається поновитися в університеті. Разом зі студентським квитком він носитиме посвідчення учасника бойових дій.
