За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
20 жовтня 2025 року в просторі "МріяДія" Івано-Франківської обласної клінічної лікарні ветеран російсько-української війни Олександр Терещенко провів майстер-клас "Життя після ампутації: побутова самозарадність та адаптація". Під час зустрічі із військовослужбовцями, які перебувають на реабілітації, він розповів свою історію та поділився практичними порадами, які освоїв протягом 11 років життя з протезами на обох руках, повідомила кореспондентка Суспільного з місця події.
Ветеран російсько-української війни Олександр Терещенко. Суспільне Івано-Франківськ
Ветеран російсько-української війни Олександр Терещенко отримав поранення у 2014 році. Чоловік розповідає, що під час оборони Донецького аеропорту в будівлю, де він перебував з побратимами, влетіла російська граната. Олександр схопив її та намагався викинути, але боєприпас розірвався у нього в руках. Йому довелося ампутувати обидві руки, також чоловік став незрячим на праве око.
"Я протезувався спочатку у 2014 році. За гроші, які зібрали люди, придбав механічні протези. Не дуже воно мені підійшло. У 2015 році протезувався в Німеччині біонічним протезом, вже за нашою державною програмою. Зараз маю німецький протез. Він, можливо, виглядає трошки так страшненько, бо це гачок. Має також кисть, яка схожа на людську, але у випадку подвійної ампутації гачок все-таки дає більше функціональності", — розповідає Олександр Терещенко.
Протезування ветерана Олександра Терещенка. Суспільне Івано-Франківськ
Одинадцять років тому, каже ветеран, бракувало практичних порад, як адаптуватися до життя після ампутацій.
"Мене у Німеччині навчала ерготерапевтка перекладати пластикові стаканчики, якісь кубики, прищіпки. Мені здалося, що мене готують до місії все життя білизну розвішувати. Ніхто не вчив мене в туалет ходити, митися і всього іншого. Якось це все було за кадром" — каже ветеран.
Всього, що зараз вміє, довелося навчатися самостійно, каже чоловік.
"Наприклад, у мене — травмоване око, мені його треба капати три рази на день. І я був переконаний, що я цього ніколи не можу зробити. Я постійно залежу від сторонньої допомоги, дружини, навіть іноді незнайомих людей просив, щоб закапали око. А на четвертий рік я спробував і вийшло. Я можу і протезом закапати, і без протеза. І ще багато чого. Торік чи позаминулого року вперше спробував собі брити бороду і вуса. І зараз я це самостійно роблю", — говорить Олександр Терещенко.
Щоб допомогти іншим військовим з ампутаціями, ветеран написав книгу "Життя після 16:30", де виклав свої рефлексії під час реабілітації. Згодом він запустив проєкт "Я зміг і ти зможеш", що складається з 12 відеопорад для самостійної організації побуту.
"Ось мені було приємно, коли на одній зустрічі я зустрів хлопця з такою ампутацією. Він каже: "Я завдяки вашим відеопорадам навчився чистити зуби". То кожне уміння так: надів шкарпетки, два — це вже перемога. Одягнувся — перемога. Яєчню собі можеш посмажити — це теж круто. Каву заварив — то взагалі бінго", — ділиться ветеран.
Олександр Терещенко розповідає, що з 2019 року по 2021 був заступником міністра у справах ветеранів. Зараз у межах програми "Рівний-рівному" ветеран проводить майстер-класи "Життя після ампутації: побутова самозарадність та адаптація" в різних містах України.
"З протезами треба посилено працювати, освоювати їх. Тому я їм намагаюся розказати якомога більше. І, на жаль, не всі протезисти є такі доброчесні, що працюють в інтересах клієнта. Тому я намагаюся пояснити, розказати, які бувають, які очікування, які слабкі сторони, які сильні, щоб людина була готова до того, з чим вона зіштовхнеться і як обрати свій варіант", — каже Олександр Терещенко.
Ветеран Олександр Терещенко з військовим. Суспільне Івано-Франківськ
Зі слів ветерана, людям, які втратили руки або ноги, важливо перебувати в середовищі тих, хто вже пережив подібний досвід і на власному прикладі може продемонструвати, що впоратися з цим можливо.
"Основна порада — не здаватися, не опускати руки, навіть якщо замість них — протези. Життя після ампутації не обов'язково має бути гіршим. Воно буде, звісно, іншим. Від чогось треба відмовитися, чогось не зможеш зробити, але з'являються нові можливості. І моє життя, до прикладу, після поранення — більш яскраве, насичене, ніж до того. Тому всім раджу не занепадати духом, а працювати, освоювати протези й бути щасливими", — говорить ветеран російсько-української війни.
